ДЕЯКІ ЕВРИСТИЧНІ МОЖЛИВОСТІ АНТРОПОЛОГО-БІОЛОГІЗАТОРСЬКОГО ПІДХОДУ У ЗАГАЛЬНІЙ ТЕОРІЇ ТА ФІЛОСОФІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА
Анотація
У статті викладено ідеї щодо можливості розширення методологічного інструментарію юридичних наук за допомогою антрополого-біологізаторського дослідницького підходу, зокрема для пізнання у світлі висновків еволюційної біології, етології, соціології, соціобіології, психології, біологічного напряму філософської антропології тощо генезису держави та встановленого (санкціонованого) нею позитивного права. Певні евристичні можливості вказаного методологічного підходу в юриспруденції продемонстровано на прикладі концепції «війни всіх проти всіх» (Т. Гоббс) як природного стану людей у додержавному суспільстві. Розглядаючи задекларовані цим філософом причини виникнення означеної війни (природну рівність людей, страх і бажання влади), автори виявили певні зв’язки між біологічно зумовленою установкою людини на самозбереження, виникненням держави та встановленням нею юридичних норм.
Теорія еволюції допомагає обґрунтувати природну схильність людського індивіда до агресування, а відтак, – частково верифікувати гіпотезу про постійну «війну» людей між собою. У цій боротьбі вибудовуються соціальні ієрархії, які є умовою встановлення та підтримання суспільного порядку. Через юридичні норми держава формує у людини відчуття захисту від загроз, придушуючи у такий спосіб заснований на агресії та страху інстинкт самозбереження, який зумовлює, зокрема, бажання влади та є руйнівним для встановлення і збереження соціальних зв’язків між рівними від природи людьми. Норми, які створює чи санкціонує держава, замінюють природну рівність членів суспільства як одну з причин «війни всіх проти всіх» формальною, «узаконеною», політичною рівністю. Остання виконує для людей своєрідну компенсаторну функцію: у стані їх фактичної нерівності заміщує «ушкоджену» послабленням агресивності частину людської природи. Послаблюючи, з одного боку, вплив установки на самозбереження, через позитивне право держави, з іншого боку, так би мовити, виповнює «недостатність» для самозбереження людини її «першої» (біологічної) природи. Внаслідок такого «виповнення», будучи частинами «другої» людської природи (культури), держава та позитивне право виконують функцію адаптації кожної людини до умов її існування.
Ключові слова
Повний текст:
PDFПосилання
1. Amosov, N. M. (1983). Priroda cheloveka. Kіеv : Naukova dumka.
2. Aristotle (2000). Polityka. Kyiv : Osnovy.
3. Gehlen, A. (1988). O sistematike antropologii. Problema cheloveka v zapadnoj filosofii : Perevody. Moskva : Progress, 152‒201.
4. Heraclitus of Ephesus (1910). O prirodѣ. Fragmenty. Moskva : Musaget, 1‒45.
5. Hobbes, T. (2000). Levіafan. Kyiv : Dukh i Litera.
6. Hobbes, T. (1989). O grazhdanine. Sochinenija v 2 t. Moskva : Mysl', T. 1, 270‒506.
7. Golicyn, N. S. (2017). Drevnij mir. Ot drevnejshih vremen do Aleksandra Velikogo (356 g. do R. H.). Vseobshhaja voennaja istorija. Moskva : Akademicheskij proekt; Fond «Mir», Т. 1.
8. Grin, R. (2016). 33 strategii vojny . Moskva : RIPOL klassik.
9. Hudyma, D. (2009). Prava liudyny: antropoloho-metodolohichni zasady doslidzhennia. Lviv : Kraj.
10. Darwin, Ch. (1937). Proishozhdenie vidov. Moskva, Leningrad: Gos. izd-vo biolog. i med. literatury.
11. Darwin, Ch. (1953). Proishozhdenie cheloveka i polovoj otbor. Sochinenija. Moskva : Izdatel'stvo AN SSSR, T. 5, 119‒656
12. Dnistrians'kyj, S. (2019). Zahal'na nauka prava i polityky. Lviv : Vyd-vo UCU, T. 1.
13. Kashanina, T. V. (2015). Proishozhdenie gosudarstva i prava: Uch. pos. Moskva : Prospekt.
14. Laërtius, Diogenes (1986). O zhizni, uchenijah i izrechenijah znamenityh filosofov. Moskva : Mysl'.
15. Lorenz, K. (2008) Tak nazyvaemoe zlo. K estestvennoj istorii agressii. Tak nazyvaemoe zlo. Moskva : Kul'turnaja revoljucija, 86‒308
16. Magun, A. V. (2011). Edinstvo i odinochestvo: Kurs politicheskoj filosofii Novogo vremeni. Moskva : Novoe literaturnoe obozrenie.
17. Makovs'kyj, A. (2018). Mors'ki vijny – metodolohichni problemy. Z istorii mors'kykh vijn (studii j narysy). Kyiv : Nika-Tsentr.
18. Massumi, B. (2019). Chemu zhivotnye uchat nas v politike? Perm' : Gile Press.
19. Nietzsche, F. (1993). Zhadannia vlady. Sproba pereotsinky vsikh tsinnostej. Tak kazav Zaratustra; Zhadannia vlady. Kyiv : Osnovy, Dnipro, 329‒414.
20. Nietzsche, F. (1996). K genealogii morali. Polemicheskoe sochinenie. Sochinenija v 2 t. Moskva : Mysl', T. 2, 407‒524.
21. Petrazhickij, L. I. (2020). Teorija prava i gosudarstva v svjazi s teoriej nravstvennosti v 2 ch. Moskva : Jurajt, Ch. 1.
22. Rabinovуch, P. M. (1979). Problemy teorii zakonnosti razvitogo socializma. Lvov: Izd-vo pri Lvov. gos. un-te Izd. objedinenija “Vyshcha shkola”.
23. Russ, J. (1998). Postup suchasnykh idej: Panorama novitn'oi nauky. Kyiv : Osnovy.
24. Starosol's'kyj, V. J. (2017). Derzhava i politychne pravo. Kyiv : Lohos Ukraina, Ch. 1.
25. Stronin, A. (1885). Istorіja obshhestvennosti. S.-Peterburg: Tipografіja Ministerstva putej soobshhenіja (A. Benke).
26. Tarasov, M. (2012). Yurydychna nauka ta naukova ratsional'nist' (do pytannia pro filosofs'ko-metodolohichne vyznachennia iurysprudentsii). Filosofiia prava i zahal'na teoriia prava, № 1.
27. Timiriaziev, K. A. (1946). Zhyttia roslyny. Desiat' zahal'noprystupnykh chytan'. Kyiv, Kharkiv : Derzh. vyd-vo sil's'kohospodars'koi literatury URSR.
28. Wilson, E. O. (2015). O prirode cheloveka. Moskva : Kuchkovo pole.
29. Fromm, E. (2019). Vtecha vid svobody. Kharkiv : Knyzhkovyj Klub “Кlub Simejnoho Dozvillia”.
30. Fromm, E. (1994). Anatomija chelovecheskoj destruktivnosti. Moskva: Respublika.
31. Foucault, M. (1994). Slova i veshhi. Arheologija gumanitarnyh nauk. Moskva : Progress.
32. Shevcov, S. (2014). Metamorfozy prava. Pravo i pravovaja tradicija. Moskva : ID Vysshej shkoly ekonomiki.
33. Scheler, M. (1988). Polozhenie cheloveka v kosmose. V Problema cheloveka v zapadnoj filosofii : Perevody. Moskva : Progress, 31‒95.
34. Schmitt, C. (2006). Leviafan v uchenii o gosudarstve Tomasa Gobbsa. S.-Peterburg : Vladimir Dal'.
35. Jetkind, A. (2020). Priroda zla. Syr'e i gosudarstvo. Moskva : Novoe literaturnoe obozrenie.
36. Kanazawa, S. (2009, September 21) Social sciences are branches of biology. I. Hydrogenology, anyone? Retrieved from https://www.psychologytoday.com/ca/blog/the-scientific-fundamentalist/-200909/social-sciences-are-branches-biology-i.
37. Kanazawa, S. (2009, September 27) Social sciences are branches of biology. II. Why all good science is reductionist. Retrieved from https://www.psychologytoday.com/ca/blog/the-scientific-fundamentalist/200909/social-sciences-are-branches-biology-ii
DOI: http://dx.doi.org/10.30970/vla.2020.70.010
Посилання
- Поки немає зовнішніх посилань.