ДО ПИТАННЯ ПРО ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ АНТИКОРУПЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ (НА ПРИКЛАДАХ ЗМІН ДО КК УКРАЇНИ)

Анотація

Для України боротьба з корупцією є однією найважливіших проблем, до яких прикута увага не тільки в середині суспільства, але й усієї міжнародної спільноти. Міжнародні партнери охоче фінансують різного роду законопроекти, а також інші ініціативи, зокрема щодо створення нових органів, які покликані протидіяти корупції. Така позиція є цілком закономірною, оскільки наявність чіткої і прозорої нормативної бази, судової і право­охо­ронної систем, спрямованих на протидію корупції, є одними із вагомих гарантій захисту іноземних інвестицій, для яких в Україні є чимало привабливих і потенційно прибуткових сфер. Такі фінансові ініціативи наших зарубіжних партнерів щодо протидії корупції радо вітаються в Україні, а виділені фінанси дуже швидко освоюють. Щоправда, коефіцієнт корисної дії від рідного роду новацій іноді не просто нульовий, але й подеколи зі знаком мінус. Причому йдеться не лише про витрачання грошей на вітер, але й про руйнівний вплив на національну правову систему, її окремі інститути, який заподіюють унаслідок непрофесійного реформування законодавства.
Звернуто увагу на те, що одним із основних об’єктів реформування антикорупційного законодавства є КК України, зокрема в сфері протидії тим видам корупції, які містять озна­ки суспільно небезпечних діянь. Водночас експерти у сфері кримінально-правової політики мали би застерегти законодавця від абсолютизації кримінального закону як засобу протидії корупції і злочинності загалом. Адже давно став очевидним той факт, що кримінальний закон не тільки не є панацеєю від злочинів, але й, як це не дивно може звучати для нефахівців, є крайнім (останнім) заходом впливу.