УКРАЇНСЬКІ СІЧОВІ СТРІЛЬЦІ – ЗАРОДОК НАЦІОНАЛЬНИХ ЗБРОЙНИХ СИЛ НОВІТНЬОГО ЧАСУ (ДО 105-РІЧЧЯ УТВОРЕННЯ ЛЕГІОНУ УКРАЇНСЬКИХ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ)

Борис Йосипович Тищик, Iryna Novosiadlo

Анотація


Проаналізовано передумови утворення та діяльності в Галичині Легіону Українських січових стрільців – бойової військової частини, яка воювала на фронті Першої світової війни (та певний час після неї, з поляками) на боці Австрії.
З’ясовано, що Легіон УСС був сформований з українських добровольців, які сподіва­лися, що таким чином почнуть боротьбу за відродження Української держави, а для початку, хоч би автономії Галичини у межах Австрії. До Легіону записалося добровольцями 28 тис. гали­чан, але влада дозволила зарахувати тільки 3 тис. осіб. На його організацію українське населення краю збирало пожертви – одяг, взуття, гроші, продукти харчування, коштовності.
Легіон УСС структурно був поділений на два з половиною курені (кожен курінь – по чотири сотні, по 200 осіб у кожній), командиром Легіону призначено спочатку Т. Рожан­ківського, потім М. Галущинського. Згодом у складі Легіону утворили технічну сотню, взвод кулеметний та мінометний, інтендантський та санітарний відділи, відділ кінноти. Легіон спочатку перебував у резерві австрійських військ, але коли австрійці втратили Галичину, яку зайняли російські війська, і бої точилися вже у Карпатах (1914–1915 роки), Легіон УСС відправили на фронт. У боях він проявив себе з позитивного боку – воював завзято, хоробро, стійко, утримуючи свої позиції. Прославився, зокрема, Легіон у боях на горі Маківці (Сколівщина, Галичина), у багатьох інших місцях. У роки війни Легіон поніс великі втрати, які поповнювалися новобранцями, що проходили підготовку у так званій запасній сотні. Після укладення Брестського миру (між Німеччиною і Австро-Угорщиною, з одного боку, та Україною, з другого боку), яким союзні держави визнали незалежність Української держави Легіон УСС був розквартирований в Україні, на Херсонщині. Восени 1918 року Легіон австрійське командування перевело у запас на Буковину (Чернівці).
Коли у листопаді 1918 року в Галичині було проголошено ЗУНР, створено державний апарат, збройні сили – Легіон УСС влився до їх складу. Січові стрільці взяли активну участь у боях з поляками, які намагалися включити усю Галичину до складу Польської держави. Тоді як окрема бойова одиниця, Легіон УСС, припинив своє існування, але залишив після себе незабутній слід у пам’яті українського народу.


Ключові слова


Легіон Українських січових стрільців, Галичина, Австро-Угорська монархія

Повний текст:

PDF

Посилання


  1. Hrushevskiy, M. (1994–1998). Hto taki ykrainci i chogo vony hochut? Istoriia Ukrainy-Rusy: v 11 t. T. 4(1). Kyiv: Naukova dumka.
  2. Dovidnyk z istorii Ukrainy: u 3 t. T. 2. (1995). / za red. I. Pidkovy ta R. Shusta. Kyiv: Geneza,
  3. Doroshenko, D. (1991). Narys istorii Ukrainy. Lviv: Svit.
  4. Lasarovych, M. (2005). Lehion Ukrainskykh Sichovykh Striltsiv: formuvannia, ideia, borotba. Ternopil: Dzhura.
  5. Plohiy, S. (2016). Brama Europy. Kharkiv: KSD.
  6. Sybtelnyi, O. (1991). Ukraina. Istoriia. Kyiv: Lubid.
  7. Terliuk, I. (2011). Istoria derzhavy i prawa Ukrainy. Kyiv: Atika.
  8. Tyshchyk, B. Y., Boiko, I. Y. (2015). Istoriia derzhavy i prawa Ukrainy [Tekst]: akad. kurs: pidruchnyk. Kyiv: In Yure.
  9. Tyshchyk, B. (2001). Istoriia derzhavy i prawa Avstrii ta Avstro-Ugorshyny (X st. – 1918 r.). Lviv: Vyd. yuryd. f-tu.
  10. Tyshchyk, B. Y. (2004). Zachidno-Ukrainska Narodna Respublika 1918–1923. Lviv: Triada plus.
  11. Ukrainski sichovi strilci 1914–1920. (1991). / za red. B. Gnatkevycha. Lviv: Slovo.
  12. Tsolner, E. (2001). Istoriia Avstrii (pereklad z nim.). Lviv: Litopys.




DOI: http://dx.doi.org/10.30970/vla.2019.69.051

Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.