ЄВГЕН ОЛЕСНИЦЬКИЙ – ПРАВНИК, ПОЛІТИК, ПАРЛАМЕНТАРІЙ ТА ГАЛИЦЬКІ СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ РЕАЛІЇ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТЬ

Анотація

Постать Євгена Олесницького належить до плеяди нині майже забутих галицьких політичних діячів та правників кінця ХІХ – початку ХХ ст., які, однак, відігравали свого часу видатну роль у боротьбі українського народу Галичини проти влади і політичного гніту чужоземних держав, за створення власної державності і права. Організатор громадсько-політичного життя Галичини, особливо на Стрийщині, один з організаторів українських господарських товариств, Української національно-демократичної партії в часи австрійсь­кого панування над Галицьким краєм, посол Галицького крайового сейму та австрійського парламенту, засновник українського «Часопису правничого», видавець «Русько-Українсь­кої бібліотеки», відомий адвокат – заслуг Олесницького перед українським національним рухом не перелічити. Він підтримував тісні стосунки з І. Франком, послужив прототипом головного героя повісті останнього «Перехресні стежки».
Народився Є. Олесницький у 1860 року на Тернопільщині у сім’ї греко-католицького священика. Після закінчення Тернопільської гімназії поступив на юридичний факультет Львівського університету. У гімназії і університеті приймав активну участь в українському молодіжному національному русі. В університеті познайомився з І. Франком, якого часто відвідував у його помешканні, приймав участь у актуальних дискусіях, які там відбувалися. Після закінчення у 1883 році університету проходив адвокатську практику, під час якої актив­но займався громадсько-політичною та культурно-просвітницькою діяльністю. Висту­пав як журналіст, публіцист, редактор, видавець, перекладач і ін.
У 1891 році відкрив у Стрию власну адвокатську контору, у якій демонстративно вів діловодство і сам виступав у процесах українською мовою (у Галичині в усіх сферах життя тоді домінувала польська мова). Олесницький став на Стрийщині ініціатором і організато­ром українського культурно-просвітницького, економічного і соціально-політичного руху, став ініціатором будівництва у місті «Народного дому», головою місцевої «Просвіти», на власні кошти видавав українські книжки у тому числі твори Т. Шевченка, Г. Квітки-Основ’яненка і ін.
У 1900 році українське населення Стрийщини обрало його, не дивлячись на завзяту протидію властей і поляків, послом до Галицького крайового сейму, де він невдовзі став головою українського посольської фракції. У 1907 році він став ще й послом до австрійського парламенту. У сеймі і в парламенті активно захищав інтереси українського населення. Вис­тупав (неодноразово) з пропозиціями поділити Галичину на окремі український і польський коронні краї, відкрити український університет у Львові і ін. З 1909 року Олесницький проживав у Львові, в роки Першої світової війни – у Відні, де й помер у жовтні 1917 році від хвороби серця. Похований у Стрию де тепер є вулиця, названа його іменем.