«ЛОНҐРІД» ЯК РІЗНОВИД МУЛЬТИМЕДІЙНИХ ТЕКСТІВ

Анотація

У статті досліджено функціональні особливості лонґріду як різновиду мультимедійного тексту в українському мережевому просторі. Пояснено особливості мультимедійної композиції лонґрідів, персвазивну аргументацію, техніки впливу тощо. Автори з’ясували причини популярності текстів широкого формату; показали їхнє становлення та розвиток в Україні; дослідили ключові маркери популярних лонґрідів.

Медіатекст з класичною структурою та образністю в останні десятиліття розширив свої комунікативні можливості завдяки гіпер- та мультимедіа, які на платформі сучасного інтернету є потужним засобом соціальних комунікацій, необмежених у просторі та часі. Італійський лінгвіст, письменник, філософ Умберто Еко, розуміючи віртуальну сутність інтернету, передбачав, що невдовзі суспільства поділяться на два класи: перший отримує готові судження про світ, без критичного відбору інформації тільки з телебачення; другий – вибирає й осмислює інформацію, дивлячись на монітор, коментує й порівнює свою думку з іншими. Читачів-інтелектуалів приваблюють мультимедійні тексти, інтертекстуальність і діалогічність мовлення, політичні й неполітичні перформанси, блоґінґ, неориторика, драйв онлайнового спілкування тощо. Серед різновидів мультимедійних текстів є довгі або тексти широкого формату – лонґріди, в яких віртуальність і персвазивні техніки є частиною журналістської практики.

Мета статті – з’ясувати, як функціонують лонґріди в українському медіапросторі; проаналізувати характерні маркери лонґріду як різновиду мультимедійного тексту; вивчити структуру, специфіку та ефективні техніки комунікативних інтенцій лонґрідів.

Оскільки лонґріди успішно розвиваються на платформі українського інтернет-простору, стає актуальним питання комплексного вивчення їх структури, тематичної спрямованості, типів, плюсів і мінусів для сприйняття масовим читачем. Журналістика довгих форм (long-form journalism) набула популярності впродовж останніх років.

Серед зарубіжних редакторів і медіадослідників триває дискусія про те, який за обсягом текст найбільше привертає увагу читачів. Опитування показали, що довгий текст не зникає з медіапростору, а знаходить нове втілення й набуває нових якостей. Приклад лонґрідів показує, що вміле поєднання мультимедійних елементів із текстом відроджує цікавість читачів до великих за обсягом матеріалів. Поряд із лоґосферою активно функціонує ейдосфера – графічні та живописні форми, які впливають на зорове сприйняття інформації. Ейдос (вид, образ) перестав бути лише ілюстративним матеріалом до текстів, він став релевантним сенсом комунікативного задуму. Візуальна комунікація сформувалася в окремий тип вебспілкування з усіма ознаками нового жанру. Зображення й вербальні концепти творять цілісну архітектоніку візуального тексту, для якого характерна певна інформаційна інтенція й змістове наповнення.

Лонґріди містять всі ці компоненти й разом з відео-, аудіо-, інтерактивними елементами творять ефективний різновид мультимедійного тексту, який має перспективу повноцінно конкурувати у світі інтернет-журналістики. Актуальними є лонґріди в дискурсі імерсивної журналістики (“журналістики занурення”; англ. immersive reader – занурений читач; deep-read – глибоко читати).

Ключові слова: лонґрід; мультимедійний текст; імерсивна журналістика; персвазивність; візуалізація інформації.