Адаптація як одна з передумов іншомовних запозичень

Анотація

Запозичений термін повинен відповідати соціолінгвістичним потребам, поняттям та реаліям, інтересам певної групи людей, тобто соціолінгвістичним нормам спільноти, яка запозичує в певний період її історичного розвитку.   

Критерії відповідності чи адаптації запозичень до системи мови-реципієнта є важливим явищем для формування неологізмів, що дає змогу управляти природним розвитком мови, не засмічуючи її зайвою лексикою.

Лексика іншомовного походження засвоюється на графічному, фонетичному і граматичному рівнях. Зазначимо, що без повної чи часткової фонетичної адаптації важко отримати реальну графічну адаптацію запозичень у системі французької мови. Критерії адаптації іншомовних запозичень у французькій мові такі:

– якщо запозичення є синонімом французького еквівалента, а надто якщо ці запозичення є інтегральними (надто коли залишають незмінною їхню форму);

– якщо запозичення заповнює лінгвістичну лакуну (пустоту), не передбачаючи заміни існуючих французьких термінів, а скоріше доповнюючи існуючі французькі еквіваленти.

Крістіан Люб’є розглядає фонетичну адаптацію запозичень як найприйнятніший інструмент збереження цілісності системи будь-якої мови, яка запозичує, коли залишається недоторканною її власна мовна система.

Ознаками граматичної адаптації іншомовної лексики є заміна невластивих французькій мові форм та категорій відповідними французькими – вживання суфіксів, зміна категорії числа, роду. Важко адаптувати в іноземній мові запозичення, які набувають складних, насамперед, фонетичних форм у мові-джерелі. Такі терміни характеризуються великою графічною диференціацією.

Ключові слова: адаптація; запозичення; мова-джерело; мова-реципієнт.