Українська історіографія, постмодерн і національний гранд-наратив

Анотація

Розглянуто загальну еволюцію методологічних підстав історичних досліджень в українській історіографії після розпаду СРСР і заперечення радянської версії “марксистсько-ленінської” історичної науки; висвітлено процес ознайомлення українських істориків із теоретичними напрацюваннями світової історіографії та ставлення до релятивізації наукового знання в конструкціях представників постмодерну, а також дискусії навколо методологічних засад підготовки сучасного синтезу історії України. Констатовано, що сучасна українська реальність створює унікальні можливості відходу від універсальних схем пояснення історичного процесу до культурно-антропологічного його тлумачення, яке дає змогу краще зрозуміти реальні суспільні процеси, повʼязані з формуванням української політичної нації і державності.