Історіографічні дослідження формування та діяльності Армії УНРдоби Директорії на сучасному етапі

Анотація

У статті висвітлюється питання формування, розвитку і бойових дій Армії Української Народної Республіки періоду Директорії (листопад 1918 – листопад 1920 рр.) у сучасній українській історіографії. Зазначається, що в працях сучасних українських істориків значна увага акцентується на надзвичайно складній ситуації в УНР після перемоги антигетьманського повстання і початку агресії більшовицької Росії. Констатується, що в умовах військового протистояння з більшовицькою Росією, поширення масової більшовицької агітації, революційних експериментів і неодностайності українського політичного проводу щодо внутрішньої і зовнішньої політики, незадовільного стану матеріального забезпечення й військової “отаманщини” все ж відбувався процес переформування напівпартизанських загонів Директорії у регулярні частини Армії Української Народної Республіки. Цей процес проходив на основі законодавчої бази та практичних заходів із їх втілення, що підтверджує еволюційний розвиток військової справи в УНР. Автор акцентує увагу на побажаннях багатьох українських дослідників цього періоду до владних структур сучасної України, щоб при вирішенні проблем розбудови і функціонування армії, особливо в теперішніх умовах “гібридної війни” з Росією, важливим стало врахування досвіду військового будівництва і впровадження військових традицій збройних формувань українських державних утворень 1917–1921 рр., зокрема доби Директорії УНР.