Ян Ґжеґожевський (1846–1922 рр.): забутий галицький славістта сходознавець

Анотація

Наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. енергійним популяризатором сходознавчих і славістичних студій у Галичині був Ян Ґжеґожевський (1846–1922). Він народився на Східній Волині, у середині 1860-х років вивчав славістику в Одеському університеті, протягом усього життя наполегливо займався самоосвітою. У 1870-х роках Я. Ґжеґожевський осів у Львові, де прийняв австрійське підданство. Здійснюючи періодичні поїздки до Болгарії, збирав там славістичні матеріали та документи з історії турецько-польських стосунків. У 1890-х роках Я. Ґжеґожевський зацікавився Татрами, став одним із перших популяризаторів татранської туристики та карпатського фольклору. У 1904 р. Я. Ґжеґожевський заснував у Софії (Болгарія) “польський науковий осередок” під назвою “Гіацинтеум”. Спільно із В. Котвичем та Я. Розвадовським у 1914–1915 рр. аматор сходознавчих студій став одним із ініціаторів заснування “Орієнталістичного щорічника”, який згодом став органом Польського орієнталістичного товариства. Крім наукових праць Я. Ґжеґожевський публікував науково-популярні твори та переклади. Матеріали, які Я. Ґжеґожевський зібрав вивчаючи мову та культуру галицьких караїмів, а також опубліковані ним документи з історії турецько-польських стосунків XVII–XVIII ст., зберігають наукове значення й сьогодні.