Слов’янська ідея на зламі ХІХ–ХХ ст. у трактуванні вченого та публіциста Яна Бодуена де Куртене

Анотація

У статті аналізуються погляди польського мовознавця Яна Бодуена де Куртене на ідею слов’янської єдності, пропагування якої значно активізувалося на початку ХХ ст. Через життєві обставини вчений працював у багатьох навчальних закладах Російської імперії, а завдяки науковим відрядженням отримав можливість глибшого знайомства з культурою та обставинами життя також слов’ян Австро-Угорської монархії. Мовознавець вважав, що саме в ситуації поневолення слов’янських народів могли зародитися ідеї панславізму як засіб національного виживання. Я. Бодуен де Куртене заперечував існування окремого слов’янського культурно-історичного типу, вважаючи, що однорідний слов’янський світ існує лише в мовній площині. Учений не погоджувався з тезою про існування сентиментального (платонічного) панславізму (на зразок слов’янофільства першої половини ХІХ ст.), наголошуючи на його войовничому забарвленні. Головним виразником такого панславізму дослідник уважав Російську імперію, критикуючи її політичну гру в опікунку пригноблених слов’янських народів. Послідовно відстоював тезу про відсутність незацікавленого панславізму, який, на його переконання, завжди проявлятиметься у політичній площині. Наголошував на безперспективності створення слов’янського об’єднання в умовах бездержавного існування більшості слов’янських народів і наявності гострих політичних міжслов’янських конфліктів. Перше місце в його ідеологічному концепті займали загальнолюдські цінності.