Жіночий досвід війни: біографічні наративи жінок у листах до владиміста Львова другої половини 1940-х років

Анотація

У статті проаналізовано листи-прохання вдів радянських військовослужбовців другої половини 1944–1945 років до влади міста Львова про дозвіл на переїзд / повернення, конструювання жінками біографічних наративів і образу жінок у війні. Жіночі історії війни – це виклик метанаративу студій Другої світової війни з властивими йому узагальненнями й універсалізацією, усталеним баченням жінки в трикутнику “жертва ‒ героїня ‒ зрадниця”. У повоєнній кореспонденції йшлося про випробування війною і різні долі жінок зі спільним досвідом життя у Львові в 1939‒1941 роках, схожі стратегії виживання і комунікації з тоталітарною державою, суперечливе окреслення образу жінки у війні. Особиста драма загибелі чоловіка, різке падіння соціальною ієрархією і, зокрема, позбавлення “довоєнного” житла у Львові й решту можливостей проживання у великому місті спонукали жінку, в уже почасти опанованій ролі голови родини, шукати способи повернути собі втрачені позиції, привернути увагу до себе серед маси доволі схожих звернень до влади. Наративний аналіз листів дозволив виокремити образи Львова в уявленнях людей (по)воєнного часу, розкрити “радянську мову” і (не)типові ґендерні аспекти жіночих текстів.