Боротьба увістів і комуністів за українську державність:спроба порозуміння на початку 1920-х років

Анотація

У статті здійснено спробу дослідити взаємини увістів та комуністів щодо продовження спільної боротьби в умовах поразки Української революції 1917–1921 рр. Виявлено низку фактів, які вказують на контакти українських націоналістів та «радянців» супроти спільного ворога – польського окупаційного режиму на західноукраїнських землях на поч. 1920-х рр. Визначено, що їх об’єднувало бажання здобути суверенітет Українн незважаючи на поділ українських земель та входження їх до чужоземних державних утворень. Нова економічна політика та українізація робили враження, що згодом УССР переродиться у суверенну Українську державу. Тому радянофільство сприймалося як вимушене та позитивне явище, яке з плином часу перейде на національні позиції. Перебіг подальших історичних подій показав, що усі надії щодо збереження національної державності були марними, адже розгортався маховик сталінських репресій, який поглинув насамперед тих, хто сліпо увірував у можливість збудувати Українську державу не під національним, а під червоним прапором комунізму.