Джерельна база дослідження українського визвольного руху середини ХХ ст.: методологія і сучасні проблеми

Анотація

У статті подано системний аналіз наявної джерельної бази дослідження історії боротьби українського народу за незалежність упродовж 1939–1956 рр., виявлена специфіка таких історичних джерел, розкрита методологія їх дослідження, показані шляхи подальшого розкриття складу та змісту вказаних джерел. Автор зазначив, що джерельна база українського Руху Опору включає широкий комплекс історичних пам’яток, зокрема, інформаційні матеріали, спогади, щоденники, публіцистичні й літературні твори, тощо і учасників визвольного руху, і їх противників. Вказано на необхідність критичного аналізу джерел для уникнення однобічної інтерпретації подій і фактів. Особливу цінність має інформація, яка походить з двох протиборчих середовищ – повстанського і радянських органів влади. Аналіз цих джерел дозволяє шляхом систематизації і співставлення заповнювати існуючі пробіли в історії визвольного руху і формувати об’єктивну картину боротьби українських повстанців з окупаційними режимами. Зокрема, співставлення повстанських документів і інформації органів НКВС дозволяє уточнити втрати УПА і цивільного населення під час бойових операцій і репресивних акцій радянських каральних органів. На думку автора, продовження розкриття цієї бази потребує окремої методології через специфіку джерел різного типу і виду. Основною специфічною рисою є її постійне поповнення за рахунок віднайдення нових “бідонних архівів”, що є унікальним явищем для ретроспективної джерельної бази