ЕТНОГРАФІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ УКРАЇНИ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ЗАВДАННЯ(ЗА МАТЕРІАЛАМИ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XX – ПОЧАТКУ XXI СТОЛІТЬ)

Анотація

У статті проаналізовано наукові погляди провідних сучасних дослідників стосовно етнографічної мозаїчності України в минулому. Автором встановлено: у багатьох етнологічних працях другої половини XX – початку XXI ст., в яких йдеться про порушене питання (побіжно чи навмисне), науковці керувалися (і керуються досі) не етнографічними, а природно-географічними, політичними та іншими критеріями, що
відтак негативно вплинуло на локалізацію та визначення меж багатьох історико- етнографічних регіонів і районів, призвело до підміни головних етнологічних понять, викривлення історичної дійсності тощо. Принаймні у сучасному українському народознавстві домінують два різні підходи у з’ясуванні етнографічної карти України – львівських і київських етнологів. Однак єдино прийнятної схеми вони не розробили до нинішнього дня, тобто всі запропоновані раніше є поки що робочими, які потребують
удосконалення та уточнення, а також розробки методологічно-теоретичних основ етнографічного районування.

Ключові слова: етнологія, Україна, етнографічне районування, стан, прогалини, критерії.