Михайло Скорик – етнолог, історик, фольклорист

Анотація

Серед представників західноукраїнської інтелігенції кінця ХІХ – середини ХХ ст. є низка
надзвичайно багатогранних особистостей, які, попри значний тиск окупаційних режимів (зокрема
польського та радянського), зуміли залишити значний вклад у різноманітні галузі української
науки та культури. Серед таких постатей – Михайло Скорик, етнолог, історик, фольклорист,
музейник, педагог. У міжвоєнний період він був співзасновником етнографічно-краєзнавчого
товариства “Бойківщина” у Самборі та музею й часопису при ньому, у повоєнні роки відновив
діяльність кафедри історії середніх віків Львівського університету. Свою етнографічну діяльність,
розпочату у 1920–1930-х роках у Самборі, М. Скорик у 1940-х роках продовжив у Львові: на
кафедрі фольклору й етнографії Львівського університету та у Львівському відділені Інституту
мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР. Серед його наукових планів було
написання комплексного історико-етнографічного дослідження “Бойківщина”, низки інших
ґрунтовних праць. Проте сталінські репресії проти діячів української культури, посилені у
другій половині 1940-х років, завадили публікації результатів наукових студій ученого. Значна
кількість праць М. Скорика повоєнного періоду його наукової діяльності була втрачена або ж
залишається у рукописах, а тому не введена у науковий обіг.
Ключові слова: Михайло Скорик, етнографія, історія, музей, бойки, народна культура.