Маловідомий звичай знайдення тіла потопельника з хлібом і знаряддям для хлібопечення: семантико-структурний аналіз

Анотація

Стаття присвячена семантико-структурному аналізові маловідомого та малодослідженого звичаю пошуку тіла утопленого за допомогою хліба та хлібопекарських предметів. Актуальність пропонованої розвідки полягає передовсім у тому, що на даний момент в українській етнологічній науці немає жодних досліджень із даної теми. На основі аналізу публікацій, дещо дотичних до досліджуваного кола питань, головно присвячених народній танатології, автор стверджує, що серед інших категорій допірних мерців ставлення до утоплених було дещо лояльнішим, з огляду на масовість такої причини дочасної смерті та неможливість однозначної верифікації її як самогубства, часто через відсутність трупа. У випадку, коли утоплення відбувалося у відкритій водоймі, а тіло не було знайдено, селяни вчиняли певні дії для його пошуку. Причиною розшуку передовсім була необхідність верифікації причини смерті з метою віднесення чи невіднесення загиблого до категорії самогубців, а також зменшення суспільної реакції для живих членів родини утопленого. Проте головною причиною пошуку була необхідність поховання потопельника задля знешкодження його гаданого негативного впливу на людей як агента хтоносу. Основними атрибутами ритуалу пошуку утопленика були хліб, віко пікної діжі та свічка. Ритуал відбувався у формі пускання цих предметів по воді: їх неприродна поведінка – рух проти течії, крутіння навколо своєї осі, кружляння – вказували місце перебування тіла. На символічному рівні вказані атрибути уособлювали добро, достаток, багатство, повноту життя тощо та виступали антагоністами негативним властивостям потойбіччя (морок, холод, смерть), які транслювалися на утопленика.

Ключові слова: етнологія, народні звичаї, утоплений, тіло, пускати по воді, чорторий, хліб, хлібна діжа, віко хлібної діжі, свічка