Дерево біля хати: ритуальні заборони та регламентації озеленення двору в українців

Анотація

Дослідження культурних пережитків має важливе значення для реконструкції світогляду давніх слов’ян та старожитностей українців. У повір’ях, звичаях, ритуальних заборонах і регламентаціях приховані елементи культурних реалій давно минулих часів. Озеленення двору в українців мало крім утилітарного ще й обрядово-ритуальний аспект. Народна традиція забороняла висаджувати на подвір’ї лісові дерева і кущі (сосну, смереку, ялину, ялівець, дуб, березу, осику, явір, клен, горобину, бузину та ін.). В основі заборони лежало повір’я про демонологічну небезпеку для мешканців оселі, біля якої ростуть ці дерева і кущі. Адже вони в уявленнях українців пов’язані з архаїчним звичаєм поховання померлих в лісах під деревами. Наявність їх на обійсті перед вікнами оселі загрожувала господарському добробуту, здоров’ю і навіть життю господарів. Біля хати (з чільної та причілкових сторін) можна було висаджувати лише фруктові (родючі) дерева. Лісові (дикі) дерева висаджували лише за північною («глухою») стіною оселі в глибині двору. Така регламентація пов’язана з давніми уявленнями про північ як область смерті, потойбіччя та традицією поховання деяких категорій мерців (передовсім немовлят, нехрещених дітей) під північною стіною під окапом даху.

Ключові слова: етнологія, українці, ритуальні заборони, прикмети, повір’я, вірування, поховальна обрядовість, житло.