Сучасний геноцид українців крізь призму концепції совєцького геноциду Рафала Лемкіна

Анотація

У своєму виступі в м. Нью-Йорк у 1953 р. відомий правник-міжнародник, автор терміну “геноцид” Рафал Лемкін запропонував власне бачення політики СРСР щодо українців як геноциду. Він вважав, що геноцидом українців слід називати не лише знищення їх голодом у 1932–1933 рр., а й ширше всі дії Кремля, спрямовані на русифікацію української нації. Юрист говорив про чотири “удари”, чотири “вістря” атаки на український народ, здійснені сталінським режимом. Концепцію Р. Лемкіна можна застосувати і до подій російсько-української повномасштабної війни, що триває з 24 лютого 2022 р. і яку чимало країн світу вже визнали геноцидною.

Зокрема, російські окупанти винищують “мозок нації” – викрадають, ув’язнюють і вбивають українських інтелектуалів, журналістів та письменників, конфісковують українськомовні книги з бібліотек, не дають доступу до освіти українською мовою дітям. Також загарбники атакують “душу нації”, руйнуючи храми та репресуючи священнослужителів Православної церкви України

й Української Греко-Католицької Церкви. Натомість Кремль використовує підконтрольну собі Російську Православну Церкву для пропаганди антиукраїнських ідей серед широкого загалу. Масово нищать окупанти й “тіло нації” – населення окупованих територій, “середньостатистичних українців”. Відбувається це через убивства цивільних, фізичне, психологічне й сексуальне насилля проти них, створення на тимчасово окупованих територіях умов, несумісних із життям (ситуації гуманітарних катастроф), систематичні обстріли й руйнування критичної інфраструктури тощо. Окремо слід згадати про конфіскацію урожаю в українських фермерів, яка нагадує дії більшовиків у роки Голодомору. Врешті, ворог фрагментує українську націю, русифікуючи й депортуючи мешканців тимчасово окупованих територій, зокрема дітей, у Росію й заселяючи захоплені українські землі представниками інших народів.

Таким чином, аналіз сучасних подій крізь призму концепції Р. Лемкіна дозволяє розглянути дії путінського режимом як продовження політики Й. Сталіна. Врешті, такий підхід демонструє й певну універсальність ідей Р. Лемкіна щодо дій Кремля в контексті організації та втілення актів геноциду.

Ключові слова: геноцид, Голодомор, Рафаель Лемкін, російсько-українська війна, злочин, українська нація.