Нащадки носівського старости, полковника Григорія Гуляницького, у Перемишльській землі (друга половина XVII – перша половина XVIII ст.)

Анотація

Родина Григорія Гуляницького вимушено переселилася на терени Перемишльщини наприкінці 1660-х – на початку 1670-х рр. та осіла у с. Тершові Самбірської економії. Григорій одружився з Анною Хмельницькою Пашкевич. У такий спосіб він поріднився з Хмельницькими. Подружжя поховане у Лаврівському монастирі поблизу м. Старого Самбора. Нащадки Григорія та Анни представлені трьома поколіннями, котрі до середини XVIII ст. проживали на теренах Перемишльської і Сяноцької земель. Зокрема, вони мали четверо синів (Іван, Георгій / Юрій, Олександр, Григорій) та четверо дочок (Анна, Анастасія, Маріанна, Катерина). Іван (1676–1703) успадкував по батьку титул носівського старости, замолоду перебував при королівському дворі та служив у війську. Він двічі одружувався. Його нащадки переселилися до Сяноцької землі, де були знані до середини XVIII ст. Георгій / Юрій (1681–1697) обіймав уряд гостинського чашника. Він мав трьох синів і дочку, які у першій половині XVIII ст. проживали у Сяноччині. Олександр (1690–1718) залишився у с. Тершові Перемишльської землі. Замолоду він відбував військову службу. Його спадкоємцем став син Йосиф, бузький підчаший (з 1728 р.). Як засвідчують шлюби нащадків Г. Гуляницького, господарська діяльність, суспільні інтенції тощо, вони цілком інтегрувалися до місцевого шляхетського соціуму. Дочки і сини Григорія поріднилися з місцевими шляхетськими родами. Подібної шлюбної політики дотримувалися й внуки від сина Олександра, котрі продовжували мешкати на Перемишльщині. Натомість нащадки Івана / Яна та Георгія / Юрія, опинившись на Сяноччині, родичаються з місцевою католицькою шляхтою. Сини і внуки Григорія намагалися реалізувати себе на суспільному поприщі. Втім, рівня свого батька і діда жоден з них не досягнув. Їхня діяльність не виходила поза межі звичної моделі суспільних практик, прийнятих у місцевому рядовому шляхетському середовищі: спроби реалізувати себе на військовій та двірській службі, спорадична участь у місцевому шляхетському сеймику та набуття земських урядів як маркеру певного суспільного статусу.

Ключові слова: генеалогія, козацько-старшинські роди, Гуляницькі, козацька старшина, Перемишльська земля, перемишльська шляхта.