ФЕНОМЕН ЗАКИНЕНОСТІ В ФІЛОСОФІЇ ЕКЗИСТЕНЦІАЛІЗМУ

Анотація

Досліджено історію виникнення поняття “закиненість” в процесі розвитку філософської думки. Визначено зміст досліджуваного поняття у філософських концепціях М. Гайдеґера та Ж.-П. Сартра і різницю в їхніх поглядах. Виявлено та експліковано зв’язок феномену “закиненості” з поняттями вкоріненості та абсурду. Під час визначення досліджуваного феномену заторкнуто явище “падіння” (падіння Dasein від себе у світ). З’ясовано, що феномен “закиненості” є наслідком падіння самості у світ і відбувається таким чином, що світ захоплює її, огортає турботами і співбуттям з іншими. Закиненість виявляється через втрату людини самої себе, через падіння від себе, зависання у публічному світі, у буттіразом, співбутті, яке становлять три компоненти: пересуди, цікавість та двозначність. Закиненість постає як феномен, що має безпосередній зв’язок з багатьма видами людської діяльності, виявляється в культурі і наявний у ній фундаментально та необхідний для вирішення антропологічних питань сенсу людського існування, взаємовідносин людини і суспільства та походження культури, а тому потребує подальшого додаткового наукового опрацювання. Ключові слова: абсурд, вкоріненість, закиненість, ідентифікація, падіння, присутність, Dasein.