ФЕНОМЕН ЗАКИНЕНОСТІ В ФІЛОСОФІЇ ЕКЗИСТЕНЦІАЛІЗМУ

Анотація

Досліджено історію виникнення поняття “закиненість” в процесі розвитку
філософської думки. Визначено зміст досліджуваного поняття у філософських концепціях
М. Гайдеґера та Ж.-П. Сартра і різницю в їхніх поглядах. Виявлено та експліковано зв’язок
феномену “закиненості” з поняттями вкоріненості та абсурду. Під час визначення
досліджуваного феномену заторкнуто явище “падіння” (падіння Dasein від себе у світ).
З’ясовано, що феномен “закиненості” є наслідком падіння самості у світ і відбувається таким
чином, що світ захоплює її, огортає турботами і співбуттям з іншими. Закиненість виявляється
через втрату людини самої себе, через падіння від себе, зависання у публічному світі, у бутті-
разом, співбутті, яке становлять три компоненти: пересуди, цікавість та двозначність.
Закиненість постає як феномен, що має безпосередній зв’язок з багатьма видами людської
діяльності, виявляється в культурі і наявний у ній фундаментально та необхідний для
вирішення антропологічних питань сенсу людського існування, взаємовідносин людини і
суспільства та походження культури, а тому потребує подальшого додаткового наукового
опрацювання.