ЄДНІСТЬ І БОРОТЬБА ПРОТИЛЕЖНОСТЕЙ ЯК ДІАЛЕКТИЧНА СУПЕРЕЧНІСТЬ

Анотація

Обґрунтовано неправомірність інтерпретації положення про єдність і боротьбу
протилежностей як теоретичної підстави становлення і функціонування конфронтаційного
світогляду. Аргументовано ідею, що єдність і боротьба, як і решта парних і водночас
полярних категорій діалектики, невіддільні одна від одної і становлять моменти цілісності –
тотожності єдності і боротьби протилежностей, тобто діалектичної суперечності. Окреслено
місце понять “єдність” і “боротьба” в системі рефлексивних визначень сутності. Загальна їх
послідовність постає у вигляді: тотожність (єдність)–відмінність–протилежність–боротьба–
суперечність. І суперечність не тільки завершує вказаний ряд, а й усі попередні категорії є
лише моментами, ступенями її становлення (розвитку). Наголошено на загальному і
необхідному характері єдності і боротьби тих самих протилежностей. Ідеться про те, що, як і
протилежність, єдність і боротьба – така категоріальна структура розуму, яка в різних формах
завжди відтворюється в актах його діяльності. Питання лише в тім, усвідомлено чи ні.
Підкреслено, що поняття “єдність” і “боротьба” (протилежностей) у своєму взаємовідношенні
виявляють рефлексивну природу: єдність – та сама боротьба, але в її даності, конкретності,
формі, і навпаки, боротьба – та сама їх єдність, але через взаємне покладання їх як
взаємовиключних та взаємозаперечних. На підставі цього зроблено висновок, що єдність –
поняття, яке має сенс лише стосовно боротьби, як і боротьба втрачає усякий сенс поза єдністю,
а їх відособлення (роз’єднання) можливе лише в нашій суб’єктивній рефлексії: що в кожній
окремій ситуації приймають за об’єкт розгляду – єдність чи боротьбу.
Ключові слова: світогляд, діалектика, єдність, боротьба, протилежність, суперечність, логіка.