ФІЛОСОФСЬКО-ПСИХОАНАЛІТИЧНІ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ «НАРОДНОГО ДУХУ» У ПРАЦІ ЯКИМА ЯРЕМИ

Анотація

Проаналізовано монографічну працю Я. Яреми «Українська духовість у її культурно-історичних виявах». Виокремлено основні концептуальні поняття, якими науковець окреслює специфіку української волі до самореалізації у власній державі. Зауважується позиція Я. Яреми про необхідність дослідження українського «духу» народу з позицій філософії та психоаналізу. Розглянуто сучасні трансформації «духовості», небезпеки її вияву у життєсвіті різних соціальних стат, зокрема прекаріату. Відмінні життєві світи породжуєть різні потреби самореалізації груп, можуть виступити як конкуруючі та руйнівні для держави. Обґрунтовано, що практична філософія має шукати ті оптимальні моделі, які сприяють «духовості» як волі до самореалізації особи у власній державі, відтворенню українськості життєсвіту через інформаційну роботу над індивідуальним та колективним образом держави, зміцнення культури, поліпшення освіти, інтеграцію суспільства, підвищення добробуту особистості. Ключові слова: дух народу, скультурно-історичні віхи, життєсвіт, несоціальний егоцентризм.