АТФ-АЗНА АКТИВНІСТЬ ІЗОЛЬОВАНИХ КЛІТИН ЗОВНІШНЬООРБІТАЛЬНОЇ СЛЬОЗОВОЇ ЗАЛОЗИ ЩУРА ЗА УМОВ IN SITU

Анотація

Виведення Са₂₊ з цитозолю є енергозалежним процесом, і основну роль у цьому процесі відіграють Са₂₊-помпи плазматичної мембрани та ендоплазматичного ретикулуму. Одним із експериментальних підходів для дослідження Са₂₊-помп різних клітин є визначення Са₂₊-Mg₂₊-АТФ-азної активності її очищених препаратів або везикул плазматичної мембрани чи ендоплазматичного ретикулуму. Але важливим аспектом фізіологічних досліджень є вивчення внутрішньоклітинних процесів за умов, максимально наближених до природних, не розриваючи взаємозв’язків між транспортувальними системами різних органел. Метою цієї роботи було оцінити можливість використання ізольованих пермеабілізованих секреторних клітин сльозових залоз для дослідження Са₂₊, Mg₂₊-АТФ-азної активності. Дослідження проведено на пермеабілізованих дигітоніном секреторних клітинах зовнішньоорбітальної сльозової залози щура. Са₂₊-АТФ-азну активність оцінювали на основі змін вмісту неорганічного фосфату в середовищах, який визначали методом УФ-детекції. Встановлено, що оптимальний час інкубації для дослідження АТФ-азної активності секреторних клітин зовнішньоорбітальної сльозової залози за умов in situ становить 15 хв. Максимум Са₂₊-чутливої АТФ-азної активності спостерігається за 2 ммоль/л екзогенного АТФ, а еозин Y-чутливої – за 3 ммоль/л. Са₂₊-АТФ-азна активність ефективно інгібується еозином Y (10–20 мкмоль/л) і тапсигаргіном (1 мкмоль/л), що слугує підтвердженням функціонування у досліджуваних клітинах Са₂₊-помпи ендоплазматичного ретикулуму. На основі отриманих нами результатів можна стверджувати про адекватність запропонованого методу дослідження АТФ-азної активності в умовах in situ.