МІНЛИВІСТЬ ВМІСТУ ВОДНЮ ПЕРОКСИДУ ТА ВУГЛЕВОДІВ У МОХІВ ІЗ РІЗНОЮ СТІЙКІСТЮ ДО ВИСУШУВАННЯ В УМОВАХ ДЕГІДРАТАЦІЇ ТА РЕГІДРАТАЦІЇ

Анотація

Досліджено адаптивні реакції різних за стійкістю до водного дефіциту видів мохів Funaria hygrometrica Hedw. і Bryum argenteum Hedw. в умовах висушування та регідратації. Встановлено, що вологолюбний мох F. hygrometrica швидко втрачає значну кількість вологи під час дегідратації, порівняно з толерантним до висушування B. argenteum, який здатен не лише до утримування води, а й до інтенсивного відновлення вологоємності тканин унаслідок регідратації. Виявлено зміни адаптивних реакцій залежно від тривалості дегідратації/регідратації у мохів із різною стійкістю до висушування. У F. hygrometrica відзначено значне підвищення вмісту пероксиду водню внаслідок дегідратації, тоді як у B. argenteum зафіксовано зростання активності синтезу осмопротекторів вуглеводневої природи. Унаслідок регідратації концентрація вуглеводів та пероксиду водню у гаметофорах мохів знижувалася. Встановлено, що бріофіти з різними екологічними стратегіями проявляють подібні механізми толерантності до висушування, зокрема у B. argenteum стійкість реалізується завдяки вищій активності адаптивних реакцій, насамперед конститутивного клітинного захисту.

Ключові слова: толерантність до висушування, дегідратація, регідратація, пероксид водню, вуглеводи, мохи, Funaria hygrometrica Hedw., Bryum argenteum Hedw.