Номен «щур» як українська назва ссавців роду Arvicola: історичні й етимологічні дослідження

I. Zagorodniuk

Анотація


Розглянуто давній український зоонім «щур», який здавна вживали на по-значення різних істот, проте найбільш часто – на позначення великорозмірних норових гризунів, що представлені в аборигенній фауні України родом Arvicola. Одночасно цю назву також застосовують як синонім до слова «криса». У такому розумінні часто ототожнюють з родом Rattus (пацюк) для позначення різноманітних великорозмірних гризунів із дальніх країв за принципом «малі = миші, великі = криси». Через це назву «щур» нерідко вважають неоднозначною, а тому вартою або забуття, або використання лише на позначення чужорідних видів тварин. Розглянуто етимологічні гіпотези, з яких найвідповіднішою до зоологічних особливостей є та, що пояснює зв’язок із норами, землею, ніччю. Такий комплекс ознак формує загальний екоморфологічний тип – підземні довгохвості великорозмірні мишоподібні гризуни з виразною нічною активністю і помітним рівнем шкодочинності й небажаністю їхньої появи в людських господарствах. Проаналізовано історію вжитку назви «щур» у спеціальній літературі, насамперед у зоологічних оглядах та інших зоологічних публікаціях, що охоплюють період від 1874 до 2020 років. Показано широке вживання номена для позначення різних груп тварин, а надто гризунів екоморфологічного типу «великих мишей», до яких належать представники родів Arvicola та Rattus. Аналіз давніх джерел показав, що назва «щур» первинно вживалась як спільна «родова» назва для всіх видів і окремих внутрішньовидових форм цих двох родів, а відмінності різних «щурів» відбивалися у видових означеннях – щури водяні, земляні, мандрівні, підвальні, чорні, корабельні, млинарські тощо. Однозначна фіксація українських родових номенів як відповідників родових наукових назв потребувала типіфікації назв. Така типіфікація відбулася в українській науковій номенклатурі наприкінці XIX - на початку XX ст. Як результат, назву «щур» запропоновано закріпити за родом Arvicola, а для роду Rattus фіксувати як український відповідник номен «пацюк». Наведено аргументи на визнання давності зооніма «щур» і тому на визнання його важливості для позначення саме аборигенних видів гризунів, а надто «водяних щурів» (Arvicola amphibius) і загалом щурів як роду Arvicola. Практика традиційного позначення «щурами» лабораторних пацюків, як і використання назви «щур» з відповідними характеристиками для позначення інших родів – ондатр (мускусний щур, або мускусний пацюк), нутрій (болотяний щур, або болотяна криса) та різноманітних представників віддалених фаун (бамбукові, або голчасті щурі тощо) в українській зооніміці має відійти в минуле.

Ключові слова


зоологічна термінологія; українська зооніміка; назви гризунів; таксономія ссавців; фауна України

Повний текст:

PDF

Посилання


Антонець Н. Таксономічне багатство ссавців Дніпровсько-Орільського природного заповідника // Праці Теріологічної школи. 2014. Т. 12. С. 17-21. https://doi.org/10.15407/ptt2014.12.017

Болдирєв Р. В. та ін. (укл.). Етимологічний словник української мови : у 7 т.: т. 4 (Н‑П) / ред. В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко К.: Наукова думка, 2003. С. 1-656. ISBN 966-00-0590-3.

Булахов В. Л., Пахомов О. Є. Біологічне різноманіття України. Дніпропетровська область. Ссавці (Mammalia). Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетр. ун-ту, 2006. С. 1-356. https://doi.org/10.15421/510701

Верхратський І. Зоольоґія на низші кляси середних шкіл. Після четвертого видання переробив Микола Мельник. Львів: Українська книгарня і антикварня, 1922. С. 1-189.

Волох А. М. Ссавці Придунав'я і особливості менеджменту їх ресурсів // Заповідна справа в Україні. 2000. Т. 6 (1-2). С. 28-34.

Гайдай Е. А., Гайдай Д. С. Генетическое разнообразие экспериментальных мышей и крыс: история возникновения, способы получения и контроля // Лабораторные животные для научных исследований. 2019. Т. 4. Online: https://doi.org/10.29296/2618723X-2019-04-09

Грінченко Б. Словарь української мови: в 4-х т. К., 1909 (1907-1909). Т. 2 (3-Н). С. I-VI + 1-574 + I-VIII.

Делеган І. В., Делеган І. І., Делеган І. І. Біологія лісових птахів і звірів. Львів: Поллі, 2005. С. 1-600. ISBN 5-7763-1487-9.

Делеган І. В. Практичні заходи з активної охорони рідкісних і зникаючих видів хребетних у лісах Закарпаття // Науковий вісник НЛТУ України. 2007. Т. 17 (1). С. 34-41.

Желеховский Є., Недїльский С. Малоруско-нїмецкий словар. Т. 2. Львів, 1886. С. 591-1118. https://bit.ly/3kursTI

Загороднюк I. Природна історія пацюка чорного (Rattus rattus) в Україні // Урбанізоване навколишнє середовище: охорона природи та здоров'я людини / під ред. В. Костюшина (Матеріали Укр. респ. наради, Київ, грудень 1995). К., 1996. С. 228-231.

Загороднюк І., Покиньчереда В. Таксономія ссавців східнокарпатського регіону // Теріофауна Карпатського біосферного заповідника / за ред. І. Г. Ємельянова. К.: Ін-т зоол. НАНУ, 1997. С. 16-23. (Додаток 5 до журналу «Вестник зоологии»).

Загороднюк І. Контрольний список теріофауни України // Ссавці України під охороною Бернської конвенції. К., 1999. С. 202-210. (Праці Теріологічної школи; Вип. 2).

Загороднюк І. Роди звірів східноєвропейської фауни та їх українські назви. Частина 1. Загальні положення. Комахоїдні, кажани та хижі // Вісн. Нац. наук.-природнич. музею. 2001а. [Т. 1]. С. 113-131.

Загороднюк И. В. Номенклатура и система рода Arvicola // Водяная полевка. Образ вида / под ред. П. А. Пантелеева. М.: Наука, 2001б. С. 174-192. (Серия «Виды фауны России и сопредельных стран»).

Загороднюк І. Польовий визначник дрібних ссавців України. К.: Нац. наук.- природнич. музей НАН України, 2002. С. 1-60. (Праці Теріологічної школи; Вип. 5).

Загороднюк І. Адвентивна теріофауна України і значення інвазій в історичних змінах фауни та угруповань // Фауна в антропогенному середовищі. Луганськ, 2006. С. 18-47. (Праці Теріологічної школи; Вип. 8).

Загороднюк І. Українські назви ссавців, поширених на території України (ухвалено IX Теріошколою як основа списку теріофауни) // Novitates Theriologicae. 2007. Pars 7. С. 28-36.

Загороднюк І., Харчук С. Називничі засади опису таксономічного різноманіття ссавців Європи // Вісн. НУБіП України. Сер. лісівництво та декоративне садівництво. 2011. Т. 164 (3). С. 124-135.

Загороднюк І., Затушевський А. Поширення видів-двійників щура (Arvicola) в зоні контакту їхніх ареалів на заході України // Стан і біорізноманіття екосистем Шацького національного природного парку: Матеріали наук. конф. (Шацьк, 6-9 вересня 2012 р.). Львів: СПОЛОМ, 2012. С. 15-19. ISBN 978-966-665-736-0.

Загороднюк І. В., Ємельянов І. Г. Таксономія і номенклатура ссавців України // Вісн. Нац. наук.-природнич. музею. 2012. Т. 10. С. 5-30.

Загороднюк І., Дикий І. Мисливська теріофауна України: видовий склад і вернакулярні назви // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. біол. 2012. Вип. 58. С. 21-44.

Загороднюк І., Пірхал А. Ссавці Поділля: таксономія та зміни складу фауни за останнє століття // Наук. зап. Держ. природозн. музею (Львів). 2013. Т. 29. С. 189-202.

Загороднюк І., Харчук С. Історична, етимологічна та біогеографічна розвідки щодо українських назв ссавців роду Spermophilus (Mammalia) // Theriologia Ukrainica. 2020. Т. 19. С. 71-94. https://doi.org/10.15407/TU1908

Зубаровський М. Водяна криса і промисел її в УСРР // Зб. праць зоол. музею. 1935. Т. 14. С. 91-119.

Козир М. С. Екомережа заплави річки Сейм (Сумська та Чернігівська області, Україна) // Чорномор. ботан. журнал. 2015. Т. 11 (2). С. 239-252. doi:10.14255/2308-9628/15.112/10 https://doi.org/10.14255/2308-9628/15.112/10

Крижов П. А. Географічне поширення шкідливих гризунів УСРР // Зб. праць зоол. музею. 1936. Т. 16 (1935). С. 33-91.

Константинов В. М., Лебедев И. Г., Масовичко Л. В. Птицы в фольклоре, в мифах, легендах, народных названиях. Ставрополь: Изд-во Ставропольск. гос. ун-та, 2000. С. 1-124.

Куйбіда В. В. Народні природничі назви: монографія. Корсунь-Шевченківський: ФОП Гавришенко В. М., 2017. С. 1-906.

Леженіна І. П., Васильєва Ю. В., Шаруда Г. І. Практикум з родентології. Харків: Харків. нац. аграр. ун-т, 2013. С. 1-101.

Макушенко М. О., Шнаревич І. Д. До поширення та екології деяких видів промислових звірів Чернівецької області // Наук. зап. Львів. наук. природозн. музею. 1954. Т. 3. С. 77-90.

Маркевич О. П., Татарко К. І. Номенклатура. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. К.: Наукова думка, 1983. С. 144-274.

Марковська О. Мікротеріофауна основних типів екосистем в районі Донецької біостанції (Україна) // Theriologia Ukrainica. 2019. Т. 17. С. 36-42. https://doi.org/10.15407/pts2019.17.036

Мерзлікін І. Еколого-фауністичні дослідження ссавців природного заповідника «Михайлівська цілина» (Сумська область) // Праці Теріологічної Школи. 2014. Т. 12. С. 26-37. https://doi.org/10.15407/ptt2014.12.026

МКЗН. Міжнародний кодекс зоологічної номенклатури. Вид. 4-те / переклад Ю. П. Некрутенка. К.: Бібліотека офіційних видань, 2003. С. I-XLIII + 1-175.

Мигулін О. О. Звірі УРСР (матеріали до фауни). К.: Вид-во АН УРСР, 1938. С. 1-426.

Мигулін О. О. Зоогеографічне районування УРСР на підставі поширення ссавців // Зб. праць зоол. музею. 1956. Т. 27. С. 14-37.

Наконечний І. В. Спонтанні кола циркуляції сальмонел, як багатокомпонентний комплекс моногостальних осередків // Наук. вісн. Ужгород. ун-ту. Сер. біол. 2008. Т. 22. С. 130-135.

Никольский А. М. Позвоночные животные Крыма. Записки Императорской Академии Наук. 1891. Приложение к т. 68. С. 3-45.

Паночіні С. Практичний словник біологічної термінології. ВУАН, НДІМ, Відділ термінології та номенклятури. Харків: Рад. школа, 1931. С. 1-90. (Серія практичних словників «Матеріяли до української термінології та номенклятури»; Т. 4).

Півторак Г. П., Пономарів О. Д., Стоянов І. А., Ткаченко О. Б., Шамова А. М. (уклад.). Етимологічний словник української мови. К.: Наукова думка, 2012. Т. 6. С. 1-568.

Підоплічка І. До біології хом'яка (Cricetus cricetus L.) // Вісн. природознавства. 1928. № 1. С. 23-36.

Підоплічка I. Г. Підсумки дослідження погадок за 1924-1935 рр. // Зб. праць зоол. музею. (Київ). 1937. Т. 19. С. 101-170.

Поляньскій М. [Перевъвъ на рускій языкъ:] Покорный А. Зоологія съ образками для низшихъ клясъ середнихъ шкôлъ. Прага: Книгопечатня Богеміи, 1874. С. 1-163. https://bit.ly/38EoRoc

Пономаренко О. Л. Порівняльний аналіз живлення яструба великого (Accipiter gentilis (L.)) та канюка звичайного (Buteo buteo (L.)) в умовах Присамар'я (Дніпропетровська область) // Новітні дослідження соколоподібних та сов: Матеріали III Міжнар. наук. конф. Кривий Ріг, 2008. С. 319-325.

Попова Л., Крочак М., Крохмаль О., Циж Є. Середньоплейстоценова мікротеріофауна печерного місцезнаходження Віняви (Львівська область) // Вісн. Київ. ун-ту. Геологія. 2019. (2). С. 23-27. https://doi.org/10.17721/1728-2713.85.03

Преображенский А. Этимологический словарь русского языка. Т. 2. (П-С). М.: Изд-во Академии наук СССР, 1949. С. 1-716. [перевидання з 1914 р.]

Роженко М. Живлення деяких хижих ссавців у антропогенному ландшафті Причорномор'я // Фауна в антропогенному середовищі / за ред. І. Загороднюка. Луганськ, 2006. С. 191-200. (Праці Теріологічної школи; Вип. 8).

Скільський І. В., Смірнов Н. А., Мелещук Л. І. Іван Данилович Шнаревич як теріолог (до 95-річчя від дня народження) // Біол. системи. 2013. Т. 5 (1). С. 143-146.

Скільський І. В., Л Мелещук. І. Теріофауна Хотинської височини (Чернівецька область) // Регіональні аспекти флористичних і фауністичних досліджень. Чернівці: Друк Арт, 2016. С. 203-217.

Скільський І. В., Зеленчук Я. І., Киселюк О. І. Раритетна фауна Національного природного парку «Верховинський» // Регіональні аспекти флористичних і фауністичних досліджень. Чернівці: Друк Арт, 2016. С. 128-146.

Сокур І. Т. Ссавці фауни України та їх господарське значення. К.: Держучпедвидав, 1960. С. 1-211.

Срезневский И. И. Материалы для словаря древнерусского языка. Т. 3. (Т-Я). СПб., 1893. С. 909-1684. https://bit.ly/3pTeLFZ

Стецула Н. О., Обух А. П. Таксономічна структура теріофауни Національного природного парку «Сколівські Бескиди» // Наук. вісн. Нац. ун-ту біоресурсів і природокористування України. Сер. лісівництво та декоративне садівництво. 2011. Т. 164 (3). С. 123-131.

СУМ 1980. Щур. Словник української мови: в 11 т. / за ред. І.К. Білодіда

АН УРСР. К.: Інститут мовознавства, 1980. Т. 11. С. 611.

Татаринов К. А., Опалатенко Л. К. Екологія та господарське значення водяного щура у верхів'ях басейну Дністра // Наук. зап. Львів. наук. природозн. музею АН УРСР. Т. 3. С. 52-76. https://bit.ly/2K009UV

Татаринов К. А. Звірі західних областей України (матеріали до вивчення фауни Української РСР). К.: Вид-во АН УРСР, 1956. С. 1-188.

Фесенко Г. В. Назви родів у вітчизняному іменуванні птахів світу. Ряд Горобцеподібні (Passeriformes). Частина 1 // Proceedings of the National Museum of Natural History. 2015. Т. 13. С. 35-68.

Харчук Л., Харчук С. Дикі ссавці Чернігівського району Запорізької області: до складу фауни та значення видів у культурному житті // Дослідження ссавців степових регіонів. К.: Нац. наук.-природнич. музей НАН України, 2015. С. 64-73. (Серія: Novitates Theriologicae, Pars 9).

Харчук С., Загороднюк І. Родини ссавців світу: огляд таксонів та їхні українські назви // Geo & Bio. 2019. Т. 17. С. 85-115. https://doi.org/10.15407/gb.2019.17.085

Хоєцький П. Б. До аналізу списку мисливських звірів України // Наук. вісн. НЛТУ України. 2010. Т. 20.9. С. 30-39.

Храневич В. Ссавці Поділля. Огляд систематичний. Вінниця: Віндерждрук ім. Леніна, 1925. С. 1-31.

Черных П. Я. Историко-этимологический словарь современного русского языка: в 2 т. 9-е изд., стереотипное. М.: Русский язык Медиа, Дрофа, 2009. С. 1-559.

Шарлемань М. Звірі України. Короткий порадник до визначання, збірання і спостерігання ссавців (Mammalia) України. К.: Всеукр. кооп. видавн. союз, 1920. С. 1-83.

Шарлемань М. Назви птахів (проєкт). К.: Держ. вид-во України, 1927а. С. 1-63. (Словник зоологичної номенклатури; Част. 1).

Шарлемань М. Ссавці. Плазуни. Земноводяні // Шарлемань М., Татарко К. Назви хребетних тварин. К.: Держ. вид-во України, 1927б. С. 9-67. (Словник зоологичної номенклатури; Част. 2).

Шевченко С. М., Тищенко В. М., Давиденко І. В. Фондова колекція Музею лісових звірів і птахів ім. професора О.О. Салганського (Київ). Вісн. Нац. наук.-природнич. музею. 2015. Т. 13. С. 111-118.

Blair D., Collins P. (ed.). English in Australia. John Benjamins Publishing, 2001. P. 1-366. https://doi.org/10.1075/veaw.g26.02col

Cichocki W., Ważna A., Cichocki J. et al. Polskie nazewnictwo ssaków świata. Warszawa: Muzeum i Instytut Zoologii PAN, 2015. P. 279-280. ISBN 978-83-88147-15-9.

Pietruski S. K. Historia naturalna zwierząt ssących dzikich galicyjskich [etc.]. Lwów: Drukarnia Zakładu Narodowego imenia Ossolińskich, 1853. P. 1-100. https://goo.gl/5PCY5i

Pucek Z. (red.). Klucz do oznaczania ssaków Polski. Państw. Warszawa: Wyd-wo Nauk., 1984. P. 1-388.

Schermäuse... Schermäuse. Lexikon der Biologie. Heidelberg: Spektrum Akademischer Verlag, 1999. Online: https://bit.ly/2UTB2oP

Wilson D. E., Reeder D.-A. M. (eds). Mammal Species of the World. A Taxonomic and Geographic Reference (3rd ed). Johns Hopkins University Press, 2005. P. 1-2142.

Zawadzki A. Saugetiere. Mammalia. Sssace // Zawadzki, A. Fauna der Galizisch Bukowi­nischen Wirbethiere. Stuttgart: Schmeizerbarts Verlag, 1840. S. 13-35.




DOI: http://dx.doi.org/10.30970/vlubs.2021.84.02

Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.


Bookmark and Share