ВІДДІЛ POLYPODIOPHYTA У СТРУКТУРІ ФЛОРИ НАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДНОГО ПАРКУ “ГУЦУЛЬЩИНА” (УКРАЇНСЬКІ КАРПАТИ)

Анотація

Національний природний парк (НПП) “Гуцульщина” розташований на території Косівського району Івано-Франківської області на площі 32 271 га. У межах НПП ми виявили 27 видів папоротеподібних, що належать до 16 родів і 9 родин. Наведено конспект видів відділу Polypodiophyta, у якому подано біоморфологічну, екологічну, регіональну та географічну характеристики кожного виду вищих спорових рослин на території НПП “Гуцульщина”. За зональним розподілом найбільшою групою серед папоротеподібних є плюризональні види – 33,3 %, бореально-субмеридіональні – 22,2 %, температно-меридіональні – 14,8 %, бореально-меридіональні – 11,1 %, арктично-меридіональні та бореально-субтропічні – по 7,4 %, а бореально-температні – 3,7 %.

Висотний аналіз папоротеподібних свідчить, що зі семи груп поширення флори найбільшою виявилася група монтанно-рівнинних видів – 85,1 %. За кліматичною характеристикою для відділу Polypodiophyta домінуючою є група океаністів – 85,1 %.

Характер розподілу папоротей по Земній кулі визначає регіональне поширення видів. Домінуючою групою, що включає більше половини видового складу, є циркумполярні види (59,3 %), що трапляються  на території всієї північної півкулі. Інші групи мають невелику частку від загальної чисельності папоротей. Провівши аналіз життєвих форм Polypodiophyta за К. Раункієром, ми виявили, що вони представлені двома групами: переважаючими є гемікриптофіти (70,4 %), менше третини видів становлять геофіти (29,6 %).

Відношення папоротей до зволоженості ґрунту (субстрату) таке: найбільшою групою (70,4 %) виявилися мезофіти, мезогігрофіти становлять 22,2 %, тоді як гігрофіти та ксеромезофіти включають по одному виду – 3,7 % від загальної кількості видів папоротей. Розподіл папоротеподібних території НПП “Гуцульщина” за показником трофності субстрату: мезотрофи становлять 55,6 %, а мезоевтрофи – 40,7 % від загальної кількості видів, що свідчить про помірну вибагливість Polypodiophyta до багатства ґрунту. У досліджуваній групі флори НПП “Гуцульщина” значну перевагу мають сціофіти, які проходять життєвий цикл в умовах досить слабкого освітлення (55,6 %) і приурочені до лісових фітоценозів. Сціогеліофіти, що можуть і рости на відкритих ділянках, і витримувати певний ступінь затінення, становлять 33,3 % від загальної кількості видів.

Із 27 видів папоротеподібних, виявлених на території НПП “Гуцульщина”, два види (Botrychium lunaria, Cystopteris sudetica) занесено до Червоної книги України.

До переліку ендемічних, реліктових, рідкісних і зникаючих видів рослин, що відомі з території Івано-Франківської області, увійшли Ophioglossum vulgatum, Phyllitis scolopendrium, Polystichum braunii, Polystichum aculeatum.