Чи можливо “читати театр”? Структуралістські ключі від французької дослідниці Анни Юберсфельд

Анотація

У статті здійснено аналітичний огляд структуралістсько-семіологічного підходу до театру, сформульованого французькою театрознавицею Анною Юберсфельд, зосереджуючи увагу на її ключовій праці “Читати театр”. Автор простежує еволюцію методологічних засад дослідниці – від структуралістської лінгвістики та літературознавства до формування специфічного театрознавчого інструментарію, придатного для аналізу процесуального сценічного тексту. Особливу увагу зосереджено на понятті “актантної моделі”, адаптованої Юберсфельд на основі теорії Альґірдаса Греймаса, а також на її модифікаціях, що надали моделі більшої гнучкости й аналітичної варіативности.
У статті розкрито значення таких категорій, як адресант, адресат, суб’єкт і об’єкт дії, театральний знак, дискурс і реципієнт, що формують цілісну систему семіологічного аналізу театру. Окреслено як потенціял, так і обмеження структуралістсько-семіологічного методу, зокрема його
знижену ефективність у дослідженні постдраматичного театру. Водночас наголошено на його актуальности для аналізу класичних драматичних і сценічних форм. Значну увагу зосереджено на рецепції ідей Юберсфельд в українському театрознавстві, зокрема на їхньому практичному застосуванню в наукових дослідженнях та перекладацьких проєктах. Стаття також акцентує на значущости підготовки першого повного українського перекладу праці “Читати  театр” як важливого етапу інтеграції світової театрознавчої думки в український науковий контекст.