Суспільно-історичний феномен опери в проєкції на львівський театр у часі війни

Анотація

У статті розглядаються різні соціяльні мо-
дуси опери як заанґажованого жанру протягом її більш ніж
чотирьохсотлітнього існування, що виявляють природу со-
ціокультурного “хамелеона” опери, адаптованого в різних
історичних вимірах, мінливого у пристосуванні до потреб
і запитів споживачів. На історичному тлі виокремлюються
генеральні тенденції діяльности Львівського національного
академічного театру опери і балету ім. С. Крушельницької
у репертуарних преференціях і символічних підтекстах
оперних вистав, які корелюють з актуальними настроями
і потребами українського суспільства, що переживає важкі
психологічні травми й існує у стані постійної тривожности,
невпевнености, очікуванні чергового акту агресії.
Діялог театру з публікою за цих обставин набуває
виняткової інтенсивности, оперні вистави слухачі сприй-
мають не як “інтелектуальну розвагу”, а як можливість
психологічно, емоційно опрацювати власні травми, завдані
війною.
Прем’єри львівського театру за період повномасштаб-
ної війни змушують слухачів замислитись над драматич-
ними подіями оперних сюжетів, що їх добирають з можли-
вістю асоціяцій із сучасністю крізь призму універсальних
категорій, як-от: філософської алегорії (“Пізнай себе”,
“Соляріс”, “Фауст”), очевидних історичних паралелей
(“Страшна помста”, “Запорожець за Дунаєм”, “Золотий
обруч”, “Діялоги кармеліток”) або фольклорної мітологіч-
ної алюзії (“Тіні забутих предків”, “Мавка”, “Русалонька”).