Театр контрпам’яти Єжи Ґротовського (Переклад з польської Марії Ясінської)

Анотація

У статті досліджено театральну спадщину видатного польського режисера Єжи Ґротовського крізь призму концепції “контрпам’яти” (contre-mémoire) Мішеля Фуко. Автор пропонує змістити фокус із традиційного вивчення “тіла-пам’яти” та особистого відпам’ятування актора на аналіз генеалогічного виміру його експериментальних вистав 1960-х років. У центрі уваги – спроба довести, що театр Ґротовського діяв як простір деконструкції культурних і релігійних мітів. На прикладі знакових постав (“Дзяди”, “Кордіан”, “Акрополіс”, “Стійкий принц”) та останньої режисерської роботи “Apocalypsis cum figuris” проаналізовано конфлікт між художньою стратегією руйнування міту та прагненням глядача цей міт зберегти. Дослідження розкриває гостроту, тривожність та нонконформізм театру Ґротовського, позиціонуючи його як простір втіленої контрісторії.