Один із аспектів христологічного тлумачення образу лілеї в літературі українського бароко

Анотація

Розглянуто один із варіантів тлумачення біблійного образу лілеї, яка зростає між тереном (Пісн. 2:1–2). Українські автори XVII–XVIII століття, продовжуючи традицію, започатковану першими коментаторами Святого Письма, вбачають у стихах із Пісні Пісень провіщення Христових страстей. Лілея означає самого Спасителя, а терен асоціюється із колючим вінцем, зодягненим на голову Ісуса римськими вояками. Творчість Антонія Радивиловського, Димитрія Туптала, Іоана Максимовича й анонімного автора «Дѣйствія, на страсти Христовы списанного» засвідчує їхній інтерес до мотиву Господніх страждань та схильність створювати контрастні, побудовані на антиноміях описи євангельських подій за допомогою образів, запозичених із Пісні Пісень.