ЛЕСЯ УКРАЇНКА В ЕПІСТОЛЯРНОМУ ДИСКУРСІ ІВАНА ФРАНКА

Анотація

У статті розглянуто творчі контакти Івана Франка і Лесі Українки. Мета студії – на основі епістолярію з’ясувати роль І. Франка в публікації перекладів Лесі Українки (статті Моріса Верна про Євангелія, В. Гюго), а також у становленні її як фольклористки. Дослідження базується на використанні історико-порівняльного (зіставного), культурно-історичного, психобіографічного, аналітико-описового та бібліографічного методів. Наукова новизна статті полягає в новому перепрочитанні й осмисленні листування між Франком і Лесею Українкою; закцентовано увагу на контроверсійності Франкових оцінок творчості Лесі Українки. На основі докладного аналізу фактів, свідчень адресатів в епістолярних діалогах між собою та іншими кореспондентами з’ясовано головні етапи знайомства І. Франка і Лесі Українки, процес укладання й видання поетичних збірок, подано Франкові оцінки окремих поетичних текстів, перекладів, повісті «Жаль», драматичної поеми «Кассандра». Загострено увагу на проблемі оцінок ставлення І. Франка до Лесі в час його хвороби (зокрема в «Нарисі українсько-руської літератури до 1890 р.»). Авторка статті дійшла висновку про скомпліковану природу взаємин двох українських геніїв-сучасників. Дослідниця вважає несправедливими Франкові трактування «дитячих» віршів першої збірки та драматичної поеми «Кассандра» Лесі Українки.