КОРОЛІВСЬКИЙ ПРИВІЛЕЙ 1645 РОКУ ДЛЯ МІСТА НІЖИНА (ВНУТРІШНЯ СТРУКТУРА ТА ОБСТАВИНИ ВИДАЧІ)

Анотація

У статті здійснено комплексний джерелознавчий і дипломатичний аналіз королівського привілею Владислава IV, виданого 25 березня 1645 р. для міста Ніжина, який регламентував проведення ярмарків та звільняв міщан від підводної повинності. Актуальність дослідження зумовлена тим, що цей документ лише нещодавно був уведений в науковий обіг і досі не публікувався, тоді як він є важливим джерелом для вивчення міського права, торговельних практик і королівської політики щодо українських прикордонних міст до середини XVII ст. У роботі зроблено спробу реконструювати обставини створення привілею, визначити його типологічну приналежність і місце в системі монарших диспозитивних актів. Привілей 1645 р. був локальним нормативним актом, спрямованим на врегулювання окремих сфер міського життя. За своєю типологією він належав до міських торгово-ярмаркових і, водночас, лібертаційних привілеїв. Особливу увагу в статті приділено внутрішній структурі документа, зокрема клаузулам інтитуляції, промульгації, нарації, диспозиції, короборації, а також специфіці їх подання в копії, вписаній до Коронної метрики. Внутрішня побудова привілею загалом відповідала усталеній формі королівських актів середини XVII ст., хоч деякі типові клаузули відсутні або були скороченими (відповідно, малоінформативними). Це було характерним для канцелярських копій і не шкодило юридичній силі такого нормативного акта. Диспозиція привілею містила два окремих королівських надання. Перше з них стосувалося встановлення трьох щорічних (зимового, літнього й осіннього) ярмарків у Ніжині з чітко визначеними початковими термінами, прив’язаними до православних свят, що фактично закріплювало конфесійну специфіку регіону в правовому полі. В рамках регламентації ярмарків у Ніжині в привілеї подано перелік конкретних товарів, обумовлено хто може брати участь у роботі ярмарків та фактично надано учасникам колективний королівський “охоронний лист” як гарантію їхньої безпеки під час приїзду-від’їзду та перебування в Ніжині. Друге надання полягало у звільненні міста від підводної повинності, встановленої привілеєм 1625 р. (відповідно до неї місто мусили забезпечувати підводами королівських посланців, які мали на це монарші листи, а також ніжинського старосту/капітана). Це означало перегляд окремих положень первинного маґдебурзького привілею та зміцнення “незалежності” й економічних позицій міщан. У статті продемонстровано, що привілей 1645 р. був прагматичним інструментом королівської політики, спрямованим на підтримку економічного розвитку й обороноздатності Ніжина як важливого оборонного пункту на Задніпров’ї. Публікація та аналіз цього документа розширюють джерельну базу з історії міського права й ярмаркової торгівлі та сприяють розвитку методів дипломатичного аналізу ранньомодерних актових джерел в українській історіографії.

Ключові слова: місто Ніжин, міське право, магдебурзьке право, міське самоврядування, ярмарки, підводна повинність, актове джерело, королівський привілей, Коронна метрика, король Владислав IV, королівська канцелярія, дипломатичний аналіз, внутрішня структура документа, Чернігівське воєводство, Задніпров’я, ранньомодерна Україна, Річ Посполита.