СОЦІОКУЛЬТУРНІ ЗМІНИ ТА ДИНАМІКА СОЦІАЛЬНИХ ЗВ’ЯЗКІВ ПІД ЧАС ВІЙНИ

Анотація

У статті проаналізовано особливості соціокультурних змін та динаміку соціальних зв’язків українців у контексті повномасштабної російсько-української війни як ключового чинника трансформації повсякденного життя, ціннісних орієнтацій та соціального капіталу. Спираючись на сучасні підходи до розуміння соціального капіталу як поєднання довіри, мереж соціальних зв’язків та норм взаємодопомоги, війна розглядається як критична подія, що водночас посилює окремі форми солідарності й підтримки та загострює ризики дезадаптації, психологічної вразливості та розриву звичних зв’язків. Емпіричною основою дослідження є напівструктуровані інтерв’ю з 204 респондентами з різних регіонів України, більшість з яких становить молодь віком 18–25 років, а також підлітки до 18 років, що дає змогу простежити специфіку переживання війни крізь призму поколіннєвого виміру. Проаналізовано зміни у повсякденному житті, економічному становищі, характері родинних та дружніх зв’язків, рівні громадянської та політичної залученості, а також у стані ментального та фізичного здоров’я. Показано, що для абсолютної більшості опитаних війна стала досвідом суттєвої життєвої трансформації: переосмислюються життєві пріоритети, зростає цінність сім’ї та близьких, посилюється готовність до взаємодопомоги й волонтерства, водночас зростають відчуття тривоги, страху, безнадійності, що негативно позначається на навчанні та праці. Встановлено, що, попри погіршення економічної ситуації та психоемоційного стану значної частини респондентів, фіксується посилення горизонтальних зв’язків, довіри, локальної взаємопідтримки, а також підвищення зацікавленості в суспільно-політичних процесах, що корелює з ширшими загальнонаціональними трендами зростання свідомої громадянської участі та суспільної згуртованості. Отримані результати інтерпретуються в логіці концепції соціального капіталу як ресурсу стійкості, що виконує амбівалентну роль: з одного боку, виступає демпфером воєнних загроз і підґрунтям соціальної солідарності, з іншого — вразливий до виснаження під тиском хронічного стресу та тривалої невизначеності. Зроблено висновок, що війна водночас руйнує частину соціальних зв’язків і стимулює формування нових мереж підтримки, переорієнтацію цінностей у бік людського життя, свободи та взаємної відповідальності, що створює потенціал для подальшого зміцнення соціальної стійкості українського суспільства в післявоєнний період.

Ключові слова: соціальні зв'язки, соціокультурні зміни, суспільна зацікавленість, стресостійкість, соціальний капітал.