СПОЖИВЧІ ОНЛАЙН-ПРАКТИКИ ЯК РЕСУРС СОЦІАЛЬНОЇ СТІЙКОСТІ В УМОВАХ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ

Анотація

У статті проананлізовано як повномасштабна російсько-українська війна трансформує онлайн-споживання та перетворює його на важливий ресурс соціальної стійкості українського суспільства. Показано, що цифрові платформи (e-commerce, логістика, фінтех, державні сервіси) стають критичною інфраструктурою, яка забезпечує доступ до товарів, мобілізацію фінансових ресурсів і координацію колективних дій. На теоретичному рівні стаття поєднує концепції соціальної  стійкості (резильєнтності), соціології споживання та цифрової соціології, розглядаючи онлайн-споживання як поле, де перетинаються індивідуальна психологічна адаптація, економічні стратегії домогосподарств і колективні практики солідарності. Виокремлено на теоретичному рівні кілька типів споживчих онлайн-практик: психологічно-адаптивні, економічно-виживальні, соціально-консолідуючі, патріотично орієнтовані та соціальні. Показано їхній внесок у підтримку соціальної стійкості українського суспільства. Констатовано, що в умовах війни споживчі онлайн-практики еволюціонують із суто економічних актів у багатовимірний механізм соціальної стійкості, який допомагає українському суспільству не лише адаптуватися й виживати, а й підтримувати економіку, армію, вразливі групи та зміцнювати колективну солідарність. Наголошено на потребі подальших досліджень мікрорівня цих практик і розробки політик, здатних закріпити позитивний досвід споживання й цифрової самоорганізації, що сформувалися під час війни.

Ключові слова: соціальна стійкість, резильєнтність, споживчі онлайн-практики, онлайн-споживання, e-commerce,  електронна комерція цифрові платформи та сервіси доставки, споживча поведінка,  домогосподарства, Україна, війна.