СПАДКОЄМНІСТЬ СЕРДЕЦЬ: МИСТЕЦЬКА ПАРАДИГМА ЖІНОЧОЇ ПРОЗИ МІЖВОЄННОЇ ДОБИ

Анотація

Подано панорамний аналіз жіночої міжвоєнної прози як гетерогенного мистецького простору, представленого іменами Дарії Віконської, Ірини Вільде, Катрі Гриневичевої, Галини Журби, Олени Кисілевської, Наталени Королевої, Олени Ржепецької, Софії Яблонської. Афористичний вислів Ольги Кобилянської про «дорогу серця» у літературі став ключем до погляду на тогочасну жіночу прозу крізь призму кордоцентризму і є своєрідним осердям зв’язку між різними поколіннями. Різновимірність символу можна інтерпретувати як пошук власної творчої індивідуальності, свого місця у суспільній сфері, і як концепт мандрівки, коли людина через десятки чужих життів пізнає себе саму. Ключові слова: модернізм, жіноча проза, міжвоєнна доба, кордоцентризм, покоління.