НА ГУЦУЛСКІЙ ДАРАБІ ПЕРВОВІЧНИЙ ХАРОН: амплітуда поетичного голосу Василя Зеленчука (за збіркою Ґруні та й ґражди, Брустури: Дискурсус, 2022)

Анотація

У статті проаналізовано поетичні пошуки знаного громадського та культурного діяча з с. Криворівня на Гуцульщини, українського філолога, педагога, наукового працівника Музею Івана Франка Василя Зеленчука, який у час повномасштабного вторгнення росіян в Україну 2022 р. приєднався до лав територіальної оборони, а останні близько двох років виконує місію капеляна-священника при українському війську. У віршах В. Зеленчука превалюють головно тужливі, медитаційні (філософсько-дидактичні), спогадові, замовляльні, побажальні й іронічні інтонації. Як поет, він демонструє вишукану вправність у використанні розмаїтих поетичних оздоб: тропіки, фонічних і синтаксичних засобів, експериментує зі строфікою. В. Зеленчук має свій  неповторний колообіг мотивів і виразний досвідний спосіб творення віршів. Його поезія уже має численних своїх шанувальників і, зрозуміло, у строкатому багатоголоссі сучасного українського письменства виділяється своїми виразними й неповторними обертонами. На думку автора статті, поезія В. Зеленчука є непростим, але дуже важливим з’явищем ув українській літературі сучасности.