ДІМ ЯК ПРОСТІР ПАМ’ЯТИ: ПРОБЛЕМА НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТИ В РОМАНІ ВІКТОРІЇ АМЕЛІНОЇ ДІМ ДЛЯ ДОМА

Анотація

Стаття присвячена одній із ключових тем сучасної української літератури – проблемі національної ідентичности. Закцентовано на тому, що Дім є одним із символічних образів, який репрезентує модель сприйняття й інтерпретації минулого. Звертаючись до праць П’єра Нора, Дім можна інтерпретувати як місце пам’яти, як одиницю, що символізує голос предків, злиття минулого й майбутнього. Проаналізовано роман Вікторії Амеліної Дім для Дома, у якому Дім постає як просторова метафора сімейної пам’яти, як місце меморіального досвіду поколінь (як індивідуального, так і колективного). Інтерпретуючи Дім як філософсько-онтологічну константу, авторка розглядає проблему внутрішньої безпритульности та екзистенційного сирітства, зосереджується на проблемі невґрунтованости, «дезорієнтації на місцевости» та травмі тоталітарного минулого. Роман Дім для Дома став ще однією спробою через літературу проговорити те, що робить дорогу українців (до)Дому надто непевною та довгою. Особливий тип оповіді, крихка робота з картографуванням травматичного досвіду радянського минулого, наративізація спогадів про складну форму амнезії, невимовні слова й голосне мовчання – усе це дає можливість прописати цей непростий текст про непросту історію на меморіальній мапі сучасної української літератури.