ЕСТЕТИЧНА СВІДОМІСТЬ ІВАНА ФРАНКА В СИСТЕМІ ПОРІВНЯЛЬНИХ КООРДИНАТ: ФРАНКОЗНАВЧІ СТУДІЇ ВАЛЕРІЯ КОРНІЙЧУКА

Анотація

У статті зосереджена увага на франкознавчих дослідженнях Валерія Корнійчука – монографіях «Мов оргáни в величному храмі…»: Контексти й інтертексти Івана Франка (порівняльні студії) (2007) та Давнє і нове (2024), які творять своєрідну дилогію, окрему сторінку у франкознавчому життєписі дослідника. На відміну від попереднього етапу франкознавчих студій В. Корнійчука, вивершеного студією про ліричний універсум І. Франка із провідним генологічним підходом, тут акумульовано інший методологічний підхід до осмислення життєтворчого феномену письменника, який відкриває в галузі нові дослідницькі орієнтири, – компаративний із застосуванням теорії інтертекстуальности, доповнений генераційним, генетичним, контекстуальним, екзистенційним, культурно-історичним за допомогою антиномійного концепту «свій» – «чужий». Так автор розкриває специфіку естетичної свідомости І. Франка як свідомости діалогічної, інтелектуально наснаженої, світової, модерністської, якої потребувала епоха кінця ХІХ – початку ХХ століття. Спостережено контрастність мислення І. Франка як митця fin de siècle, ліричну природу його творчого обдарування, а також усвідомлене ставлення митця-універсала до власної інтеркультурної місії, яка була підпорядкована імперативу розбудови України.