ДИСКУСІЙНІ ПИТАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ФОНОЛОГІЇ В НАУКОВИХ ПРАЦЯХ ПЕТРА КОСТРУБИ ТА ІВАНА КОВАЛИКА

Анотація

У статті порівняно фонологічні концепції двох львівських учених – Петра Коструби й Івана Ковалика, виявлено спільне й відмінне в підходах обох дослідників до системи приголосних і голосних фонем сучасної української літературної мови. За спільного для обох дослідників вихідного положення про те, що окремими фонемами можуть бути ті звукотипи, які розрізняють значення слів в однакому звуковому оточенні й зазвичай можуть перебувати в трьох основних із фонологічного погляду позиціях у слові: на його початку, у середині і в кінці. П. Коструба пропонує брати до уваги тільки основні форми питомих слів, зважаючи на місце звука в слові, а також функції тих звуків, які є репрезентантами окремих фонем. У дискусії з різними фонологами вчений доводить, що довгі приголосні не є окремими фонемами, бо існують на стику фонем із двома, а не однією фонемою. Довгі приголосні звуки не на стику морфем – це вияви двох коротких фонем, бо виконують таку саму функцію, як дві різні фонеми. І. Ковалик вважає за необхідне брати до уваги всі форми слів, у тому числі й позичених, а не, як це радить робити П. Коструба, тільки початкові форми, і наводить численні форми, де довгі приголосні розрізняють значення лексем. Тому І. Ковалик визнає наявність в українській мові деяких довгих приголосних фонем, наводить приклади фонологічних протиставлень фонеми /и/ та інших голосних і в середині слів, і на їх початку. Звідси і неоднакова кількість фонем ув обох учених, і визнання фонемности деяких довгих приголосних у концепції І. Ковалика та їх відсутність у фонологічних студіях П. Коструби. Окрему увагу в статті звернено на мовні та позамовні чинники як причини відмови низки українських учених від фонемного статусу и. Обидва вчені визнають окремішність фонеми /и/ та погоджуються з можливістю твердої вимови деяких приголосних перед і. Однак повернення до активного вжитку цієї специфічної української ортоепічної норми і досі залишається відкритим.