Вісник Львівського університету. Серія юридична

Присвячено аналізу правових засад використання штучного інтелекту в адміністративному судочинстві з урахуванням положень Регламенту Європейського Союзу 2024/1689 про штучний інтелект та перспективи упровадження подібного правового регулювання в Україні. Актуальність теми зумовлена активною цифровізацією правосуддя, розвитком інструментів штучного інтелекту та наміром України гармонізувати національне законодавство з європейськими підходами до регулювання цієї сфери. У статті вихідним є положення про те, що інтеграція штучного інтелекту в судову діяльність не може розглядатися виключно як технічне оновлення, оскільки вона безпосередньо зачіпає основоположні права людини, принципи справедливого суду, правової визначеності та незалежності судді.
Охарактеризовано ризик – орієнтований підхід Регламенту Європейського Союзу про штучний інтелект, відповідно до якого системи штучного інтелекту поділяються на заборонені практики, високоризикові системи, системи з обмеженим ризиком і системи 

мінімального ризику. Обґрунтовано, що системи, призначені для використання судовими органами з метою дослідження і тлумачення фактів та права, а також застосування права до конкретних обставин справи, мають кваліфікуватися як високоризикові. До таких систем можуть належати засоби аналізу матеріалів справи, прогнозування можливого результату спору, оцінки ймовірності задоволення позову чи формування проєктів судових рішень. Водночас у сфері адміністративного судочинства можуть використовуватися і системи нижчого рівня ризику, зокрема електронні помічники для надання інформації учасникам процесу, засоби розпізнавання тексту, інструменти технічного розподілу документів, перевірки правопису та захисту судових мереж від небажаних повідомлень.
Окрему увагу приділено змісту обов’язків, які європейський регламент покладає на осіб, що створюють, впроваджують і використовують високоризикові системи. Проаналізо-вано вимоги щодо управління ризиками протягом усього строку функціонування системи, належної якості даних, технічної документації, фіксації дій системи, прозорості, людського нагляду, точності, стійкості та кіберзахисту. На підставі наукових джерел і положень регламенту доведено, що вимога людського нагляду в судовій сфері не повинна тлумачитися як покладення повної відповідальності за нагляд за системою на суддю. Аргументовано, що суддя має зберігати вирішальну роль у правовій оцінці обставин і в ухваленні остаточного рішення, однак не повинен нести виключну відповідальність за технічний контроль за функціонуванням системи штучного інтелекту. Таке твердження обґрунтовано тим, що європейський підхід вимагає від особи, яка здійснює нагляд, розуміння технічних можливостей і меж системи, здатності виявляти аномалії, враховувати схильність до надмірної довіри до автоматично сформованих результатів, належно їх тлумачити та, за потреби, зупиняти роботу системи. Зроблено висновок, що ці вимоги передбачають такий рівень технічної підготовки та інституційної підтримки, який не може розумно очікуватися від судді як носія судової влади.
Також досліджено український контекст. Розглянуто Концепцію розвитку штучного інтелекту, Білу книгу з регулювання штучного інтелекту в Україні та можливість майбутнього прийняття закону, подібного до європейського регламенту. Зазначено, що інтеграція штучного інтелекту в адміністративне судочинство в Україні найімовірніше відбуватиметься через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему шляхом доповнення наявних підсистем або створення нових модулів для аналізу доказів, упорядкування матеріалів справи та підготовки проєктів процесуальних документів. Обґрунтовано, що в разі запровадження подібного правового регулювання особливе значення матиме визначення ролі Державної судової адміністрації України як суб’єкта, який або забезпечує створення такої системи, або використовує її у своїй діяльності, оскільки від цього залежатиме обсяг її правових обов’язків.
Зроблено висновок, що майбутнє правове регулювання використання штучного інтелекту в адміністративному судочинстві України має будуватися на чіткому розмежуванні повноважень учасників, диференціації правового режиму залежно від рівня ризику системи, а також на реалістичному розумінні меж участі судді в технічному нагляді за штучним інтелектом. Оптимальною моделлю є така, за якої суддя зберігає провідну роль у здійсненні правосуддя, тоді як технічні фахівці та судова адміністрація забезпечують належне функціонування, безпеку та контроль за відповідними системами.

1. Regulation (EU) 2024/1689 of the European Parliament and of the Council of 13 June 2024 laying down harmonised rules on artificial intelligence. Retrieved from https://eur-lex.europa.eu/eli/reg/2024/1689/oj/eng.

2. Novelli, C. F., Rotolo, A., Taddeo, M., & Floridi, L. (2024). AI risk assessment: A scenario-based, proportional Casolari methodology for the AI act. Digital Society, 3(1). DOI: https://doi.org/10.1007/s44206-024-00095-1.

3. Novelli, C., Casolari, F., Rotolo, A., Taddeo, M., & Floridi, L. (2023). Taking AI risks seriously: A new assessment model for the AI Act. Ai & society. DOI: https://doi.org/ 10.1007/s00146-023-01723-z.

4. Schuett, J. (2023). Risk management in the artificial intelligence act. European Journal of Risk Regulation, 1–19. DOI: https://doi.org/10.1017/err.2023.1.

5. Fraser, H., & Bello y Villarino, J.-M. (2023). Acceptable risks in Europe’s proposed AI act: reasonableness and other principles for deciding how much risk management is enough. European Journal of Risk Regulation, 1–16. DOI: https://doi.org/10.1017/err.2023.57.

6. Kutterer, C. (2024). Regulating foundation models in the AI act: From «high» to «systemic» risk. AI-Regulation Papers, 14. Retrieved from https://ai-regulation.com/regulating-foundation- models-in-the-ai-act-from-high-to-systemic-risk/.

7. Ebers, M. (2024). Truly risk-based regulation of artificial intelligence how to implement the EU’s AI act. European Journal of Risk Regulation, 1–20. DOI: https://doi.org/10.1017 err.2024.78.

8. Cabral, T. S. (2025). Rethinking the List-Based Approach to High-Risk Systems under the AI Act. SSRN Electronic Journal. DOI: https://doi.org/10.2139/ssrn.5206860.

9. Kusche, I. (2024). Possible harms of artificial intelligence and the EU AI act: Fundamental rights and risk. Journal of Risk Research, 1–14. DOI: https://doi.org/10.1080/13669877. 2024.2350720.

10. Wagner, M., Song, Q., Borg, M., Engström, E., & Lysek, M. (2026). AI Act high-risk AI Compliance challenge and industry impact: A multiple case study. Information and Software Technology, 108067. DOI: https://doi.org/10.1016/j.infsof.2026.108067.

11. Banks, I. (2026). Judges-in-the-loop? Judicial involvement in human oversight of high-risk decision support systems under the EU AI Act. International Journal of Law and Information Technology, 34(1), 1–22.

12. Buscemi, A., Deckenbrunnen, T., Kabir, F., Mishchenko, K., & Mowla, N. (б. д.). Assessing high-risk AI systems under the EU AI act: From legal requirements to technical verification. ArXiv. Computers and Society. DOI: https://doi.org/10.48550/arXiv.2512.13907.

13. Barabash, О. О. (2023). Tsyfrovizatsiia pravosuddia u konteksti vprovadzhennia systemy e-sud: vyklyky ta zavdannia. Naukovyi visnyk Lvivskoho derzhavnoho universytetu vnutrishnikh sprav (seriia yurydychna). (1), 57–66. DOI: https://doi.org/10.32782/2311-8040/2023-1-8.

14. Bernaziuk, Ya. (2024). Shtuchnyi intelekt i yoho vykorystannia dlia zabezpechennia yednosti sudovoi praktyky yak skladovoi doviry do sudu. Slovo Natsionalnoi shkoly suddiv Ukrainy, (4 (49)), 16–35.

15. Bielikova, M. (2024). Shtuchnyi intelekt v administratyvnomu sudochynstvi. Nauka i tekhnika sohodni, (12(40)). DOI: https://doi.org/10.52058/2786-6025-2024-12(40)-44-52.

16. Krat, V. (2020). Dovira suspilstva do sudovoi vlady vtrachaietsia shvydko, a zdobuvaietsia vazhko. Retrieved from https://supreme.court.gov.ua/. https://supreme.court.gov.ua/supreme/ pres-centr/zmi/961750.

17. Vasylenko, M. D., & Slatvinska, V. M. (2022). Artificial intelligence in judicial practice: Features and it’s capabilities (intersectoral research). Law and Society, (4), 271–278. DOI: https://doi.org/10.32842/2078-3736/2022.4.39.

18. Mishchenko, I. (2019). Yakisnykh rishen ta yednosti praktyky mozhna dosiahty lyshe didzhytalizuvavshy sudy. Retrieved from https://supreme.court.gov.ua/. https://supreme. court. gov.ua/ supreme/ pres-centr/zmi/838768.

19. Proskurnya, T. V. (2024). Unity of judicial practice in the development of artificial intelligence. Law and Society, (2), 149–154. DOI: https://doi.org/10.32842/2078-3736/2024.2.19.

20. Ilchyshyn, N. V. (2025). The role of artificial intelligence in administrative proceedings in Ukraine: challenges of the digital state. Uzhhorod National University Herald. Series: Law, 4(88), 245–253. DOI: https://doi.org/10.24144/2307-3322.2025.88.4.36.

21. Kovalenko, L., & Soloninka, M. (2025). The use of artificial intelligence in the preparation of an administrative act: Benefits and risks. Slovo of the National School of Judges of Ukraine, (4(49)), 85–94. DOI: https://doi.org/10.37566/2707-6849-2024-4(49)-7.

22. Melnyk, O., & Yurko, I. (2025). Artificial intelligence application in administrative judicial proceedings: Analysis of legal regulation, risks and perspectives. Administrative Law and Process, (3), 58–79. DOI: https://doi.org/10.32782/2227-796x.2025.3.05.

23. Pro skhvalennia Kontseptsii rozvytku shtuchnoho intelektu v Ukraini: Rozporiadzhennia Kabinetu Ministriv Ukrainy 02.12.2020 № 1556-р. URL: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/ show/ 1556-2020-р#Text.

24. Bila knyha z rehuliuvannia ShI v Ukraini: bachennia Mintsyfry. Retrieved from https:// storage.thedigital.gov.ua/files/a/ba/d5da75c2613e331bb89258f950adcbae.pdf.