Вісник Львівського університету. Серія юридична

Присвячено аналізу взаємозв’язку понять «суспільство–нація–держава» в політико-правових поглядах Володимира Старосольського. Зазначено, що в наукових поглядах Володимира Старосольського простежується цілісна концепція взаємозв’язку суспільства, нації та держави. Він виходив із того, що суспільство є первинною формою колективного життя, нація – його найширшим і найорганізованішим центром інтересів, а держава – механізмом, покликаним забезпечувати реалізацію цих інтересів. В. Старосольський наголошував, що лише у випадку поєднання держави з нацією виникає справжня «державна особистість», яка ґрунтується на єдності населення та його співвідповідаль-ності за спільні справи. Отож в його концепції нація постає не лише історично сформованою формою демократії, а й природним носієм державності, що визначає легітимність політичної влади та зміст народного суверенітету.
Наголошено, що взаємини різних груп колективу (народу) з плином історії, на думку В. Старосольського, перестають ґрунтуватися на природній життєвій єдності чи спільному узгодженні, а перетворюються на джерело національних і соціальних конфліктів, що породжують внутрішню напруженість і протистояння. Якщо раніше влада була виразом спільної волі всього суспільства, то тепер вона стала владою лише однієї частини такої спільноти. В. Старосольський розрізняв поняття «держава» і «суспільство». Для інших людей ця влада постає як чужа, ворожа сила, яка діє всупереч їхнім інтересам. Саме цей поділ на панівних і підвладних В. Старосольський називав «політичним характером влади». Такий тип влади виникає зі середовища менших спільнот і первісних груп, у період, коли зароджується держава – тоді її суть проявляється найяскравіше. Щоправда, відзначимо, що трактування В. Старосольським ролі економічних інтересів при формуванні держави і ба більше нації відрізняється від марксистської.
Акцентовано, що загальне означення нації як суспільності, у трактуванні В. Старо-сольського, є менш загальне означення волі як чинника, що творить суспільність. На відміну від спільнот, що ґрунтуються на кровному зв’язку, як-от родина, рід чи плем’я, вона спирається на чинники «другого ступеня», типом яких є ідея. Об’єктивні прикмети нації – це не тільки чинники, які в даних історичних умовах допомогли національній спільноті витворитися, а заразом ті форми та символи, в яких вона себе проявляє. Джерелом національної спільноти та суттєвою силою, якою вона існує, є прагнення до політичного самоздійснення та самостійності, що історично проявлялося як боротьба за суверенність власної держави.
Обґрунтовано, що історично, появу сучасної нації В. Старосольський пов’язував із демократією. Розуміння нації як політично активної спільноти є не самим лише констатуванням історичного факту, що сучасна нація вже при своїй появі увійшла у визначене відношення до держави. З цього випливає, що нація за своєю природою має керувати своїм зусиллям на «опанування державою»: вона не тільки народжується разом із волею політичного самовизначення, а й перестає існувати як нація, коли втрачає цю волю. Без цієї волі народ ще не є нацією або ж перестає нею бути. Через це взаємини між нацією, з одного боку, і державою – з іншого, становлять важливу частину питання про націю.

1 Bojko, I. (2024). Vstupne slovo pro mistse i rol' vydatnykh vypusknykiv iurydychnoho fakul'tetu L'vivs'koho universytetu v natsional'nij ta ievropejs'kij istorii. Mistse i rol' vydatnykh vypusknykiv iurydychnoho fakul'tetu L'vivs'koho universytetu v natsional'nij ta ievropejs'kij istorii : zbirnyk materialiv Mizhnarodnoi naukovoi konferentsii (m. L'viv, 25 kvitnia 2024 r.) / I. J. Bojko (holova redkolehii), Yu. V. Olijnyk (vidp. sekr.). L'viv, 4, 3–6.

2 Starosol's'kyj, V. (1925). Metodolohichna problema v nautsi pro derzhavu. Praha : Naklad Ukrains'koho Vil'noho Universytetu v Prazi, 7–10.

3 Dzholos, S. (2025). Do pytannia pro rol' nasyl'stva u derzhavohenezi ta butti derzhavy i prava. Naukovyj visnyk Uzhhorods'koho Natsional'noho Universytetu. Seriia Pravo, 88: chastyna 1, 74.

4 Starosol's'kyj, V. Derzhava i politychne pravo. Chastyna persha, 17–321.

5 Kolomiiets', T. (2014). Sotsiolohichna kontseptsiia V. Starosol's'koho v konteksti problemnoho polia modernosti. Visnyk NTUU KPI. Politolohiia. Sotsiolohiia. Pravo, 3/4 (23/24), 44.

6 Zaiets', A. (2018). Pervisne suspil'stvo i pravo. Naukovi zapysky nauKMa. Yurydychni nauky, 2, 17–18.

7 Ferguson, R. J. (2024). The Polis: The Greek City-State and Political Life. URL:https://www. academia.edu/121729273/The_Polis_The_Greek_City_State_and_Political_Life?sm=b&rhid=37155710635.

8 Nadol's'kyj, J. (2010). Natsiolohichni doslidzhennia Volodymyra Starosol's'koho. Naukovyj visnyk Uzhhorods'koho universytetu. Seriia: Politolohiia, sotsiolohiia, filosofiia, 15, 42.

9 Rolz, Dzh. (2001). Teoriia spravedlyvosti / рer. z anhl. O. Mokrovol's'kyj. Kyiv : Vyd-vo Solomii Pavlychko «Osnovy», 18–211.

10 Starosol's'kyj, V. Derzhava i politychne pravo. Chastyna druha, 408.

11 Starosol's'kyj, V. (1923). Partiia v konstytutsii Chekhoslovats'koi respubliky. Praha : Derzhavna drukarnia v Prazi, 3–4.

12 Koval'chuk, O. (2024). Derzhavno-pravovi pohliady B. O. Kistiakivs'koho. Pryvatne ta publichne pravo, 4, 9, 7–13.

13 Malenko, O. (2008). Metodolohiia pravoznavstva v naukovij spadschyni B. O. Kistiakivs'koho : dys. … kand. iuryd. nauk. Odesa : Odes'ka natsional'na iurydychna akademiia, 113.

14 Starosol's'kyj, V. (1925). Metodol'ohichna problema v nautsi pro derzhavu. Praha : Naklad Ukrains'koho Vil'noho Universytetu v Prazi, 16.

15 Starosol's'kyj, V. (1922). Teoriia natsii. Viden' : Ukrains'kyj sotsiol'ohichnyj instytut ; Zahranychne biuro i sklad vydan' u Vidni, 20.

16 Wundt, W. (2007). Elements of Folk Psychology. LondonNew York : Routledge, 3.

17 Renan, E. (2000). Scho take natsiia? Pereklad z frantsuz'koi. Natsionalizm. Antolohiia. Kyiv : Smoloskyp, 107.