ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ РЕПРОДУКТИВНИХ ПРАВ В УКРАЇНІ: СТАН, ПРОБЛЕМИ ПЕРСПЕКТИВИ

Анотація

Досліджено сучасний стан та перспективи удосконалення правового регулювання репродуктивних прав в Україні. Підкресленоподвійний характер цих прав: вони ґрунтуються на біологічних властивостях людини, але водночас залежать від рівня розвитку суспільства, його морально-етичних переконань та прийнятності використання біомедичних технологій. Виокремлено дві основні групи репродуктивних прав: спрямовані на продовження роду та спрямовані на охорону репродуктивного здоров’я. Якщо друга група частково врегульована підзаконними нормативно-правовими актами та медичними протоколами, то перша залишається недостатньо визначеною у законодавстві.
Особливу увагу приділено поняттю «право на продовження роду», яке було вперше введене у законопроєкті № 13683, проте не має законодавчої дефініції. У статті розкрито його зміст, обсяг та сутність, а також запропоновано авторське визначення. Аналіз здійснено з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, який у низці справ («Evans v. United Kingdom», «S. H. and Others v. Austria», «Ternovszky v. Hungary») визнає репродуктивні права складовою права на приватне і сімейне життя, гарантованого ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зміст права на продовження роду охоплює свободу прийняття рішення щодо народження генетично спорідненої дитини, доступ до допоміжних репродуктивних технологій, пренатальних тестів та медичної інформації, захист від примусової стерилізації, а також право на аборт. Водночас його реалізація обмежується державами з огляду на європейський консенсус та моральні стандарти суспільства.
Український контекст розглянуто крізь призму положень Конституції, Цивільного та Сімейного кодексів, а також практики Конституційного Суду України. Зазначено, що право на продовження роду не відокремлене від інших немайнових прав, а в Сімейному кодексі воно поділене на право на материнство та право на батьківство. Наголошено на необхідності законодавчої конкретизації цього права, його гармонізації з європейськими стандартами та забезпечення балансу між автономією особи й суспільними цінностями.
Зроблено висновок, що репродуктивні права в Україні перебувають у перехідному стані розвитку. Введення права на продовження роду у законодавство потребуватиме внесення змін до низки нормативних актів, узгодження з практикою ЄСПЛ та врахування біоетичних обмежень. Запропонована дефініція права на продовження роду як права кожного на вільну реалізацію репродуктивної функції через обізнане й зважене рішення щодо народження дитини, з можливістю використання допоміжних репродуктивних технологій та захистом від неправомірного втручання, покликана забезпечити правову визначеність і створити основу для подальших реформ у сфері репродуктивних прав.