АДМІНІСТРАТИВНА ЮСТИЦІЯ У ФРАНЦІЇ ТА УКРАЇНІ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ

Анотація

Присвячено порівняльному дослідженню адміністративної юстиції у Франції та Україні з огляду на їхні правові традиції, інституційні механізми та процедури вирішення публічно-правових спорів. Досліджено історичні передумови та головні етапи розвитку адміністра-тивного судочинства у Франції та Україні. Визначено, що у Франції сформовано особливу модель адміністративної юстиції, яка характеризується компромісом між судовою та вико-навчою гілками державної влади, адже ключову роль тут відіграє Conseil d’État (Державна Рада), орган, що поєднує консультативні та адміністративні функції з юрисдикційною діяль-ністю. Його практика є важливим джерелом тлумачення адміністративного законодавства та формування сталих правових позицій щодо меж і форм діяльності публічної адміністрації.
Українська система адміністративної юстиції, яка сформована за зразком німецької моделі, де адміністративні суди є спеціалізованими судами в межах національної судової системи. Адміністративні суди в Україні сформовано в результаті відносно недавніх інсти-туційних змін, зокрема після запровадження Кодексу адміністративного судочинства у 2005 р. Простежено ключові етапи становлення та розвитку української адміністративної юстиції. Основний наголос зроблено на визначенні основних питань системи, юрисдикції та особливо-стей адміністративного процесуального законодавства. Автори порівнюють основні інститути адміністративного судочинства та Франції. Статистичний метод наукового дослідження дозволив визначити, що у Франції, в якій удвічі більше населення, порівняно з Україною, на розгляді адміністративних судів перебуває удвічі менше судових справ. Це дозволило зробити висновок про необхідність реформи законодавства, зокрема в тих галузях, де існує найбільша кількість публічно-правових спорів (податкова, пенсійна, соціального забезпечення тощо), а також формування ефективних позасудових механізмів вирішення спорів.
Особливу увагу приділено процедурним аспектам: механізмам подання адміністра-тивного позову, презумпції правомірності дій адміністрації, навантаженню на суддів, доступу до правосуддя, а також механізмам перегляду рішень. Акцентовано, що хоча французька модель має більш централізовану структуру та високий рівень спеціалізації, українська система демонструє динамічний розвиток і прагнення до інституційної стабільності.
Загалом порівняльний аналіз дозволяє окреслити кілька можливих напрямів розвитку адміністративного правосуддя в Україні. Зокрема, ідеться про підвищення ролі усталеної судової практики, а також потребу у формуванні сталої судової культури у сфері публічно-правових спорів. Досвід Франції вказує на значення послідовності інституційного розвитку, гнучкості процедур та глибини юридичного обґрунтування рішень, що може стати орієн-тиром для вдосконалення української адміністративної юстиції.