ОСОБЛИВОСТІ ЖУРНАЛІСТСЬКОГО СПІЛКУВАННЯ З ЛЮДЬМИ, ЩО ПЕРЕЖИЛИ ТРАВМАТИЧНІ ПОДІЇ

Анотація

Авторка розглядає поняття журналістики травми як новітній підхід до комунікації з особами, що пережили травматичні події, зокрема в контексті російської агресії. Досліджено стадії проживання горя/втрати, виокремлено характерні риси психологічної стійкості, з’ясовано наслідки психологічної травми, зокрема наголошено на феномені «посттравматичного зростання».

На увагу заслуговує аналіз наукових досліджень та теоретичних підходів до феномену журналістики травми. Розглянуто роботи таких дослідників, як Себастьян Юнґер Джудіт Герман, Рон Кеппс, Володимир Станчишин, які акцентують на важливості підтримки соціального середовища для осіб, що пережили травматичний досвід. Зазначено, що журналістика травми включає не лише комунікаційні аспекти, а й соціальну відповідальність медіа та журналістів перед суспільством.

У статті проаналізовано особливості журналістського спілкування з людьми, що пережили травматичний досвід, зокрема з військовими та ветеранами російсько-української війни, а також з представниками інших фокус-груп: внутрішньо переміщеними особами, волонтерами, журналістами, представниками громадського сектору. Наголошено на етичних та професійних аспектах взаємодії журналістів з респондентами, зокрема на тому, як грамотно комунікувати журналістам із військовими, як не ретравматизувати героїв матеріалу та аудиторію.

Представлено ключові принципи сенситивного інтерв’ю та типові помилки журналістів під час роботи з людьми, що пережили травматичні події. Наголошено, що грамотна професійна робота журналіста може бути терапевтичним ресурсом для подолання травм війни.

Ключові слова: журналістика, українські медіа, журналістське спілкування, медіадискурс, травма, ретравматизація, посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), журналістика травми, сенситивне інтерв’ю, психологічна стійкість, російська агресія.