Іван Крип’якевич і Львівський державний університет імені Івана Франка: історія стосунків

Анотація

Після приєднання західноукраїнських земель до складу СРСР у Львівському університеті відбулися значні зміни. У процесі його радянізації і часткової українізації у жовтні 1939 р. наказом ректора Михайла Марченка було створено кафедру історії України. Її професором став відомій вітчизняний вчений, учень Михайла Грушевського Іван Крип’якевич. У грудні 1939 р. його призначили керівником цієї кафедри; було розпочато практичну роботу по організації її діяльності. У 1940 р. кафедра історії України була включена до складу новоствореного історичного факультету. Впродовж 1940–1941 рр. до штату кафедри входив сам І. Крип’якевич та працівники науководопоміжного персоналу. Для покращення студентської наукової роботи при кафедрі було організовано гурток. У 1941 р. склад кафедри історії України поповнили аспіранти. Окрім роботи по кафедрі, І. Крип’якевич брав активну участь у житті Університету: був членом Вченої Ради, входив до редколегій наукових видань, працював у профспілковій організації. 

Кафедра історії України відновила свою роботу після відходу німців зі Львова у серпні 1944 р. У цей час суттєво зріс її склад. Проф. І. Крип’якевич у серпні 1944 – лютому 1947 рр. був завідувачем цієї кафедри, а у подальшому – професором. Роботу на чолі кафедри вчений впродовж кінця літа 1944 – квітні 1945 р. поєднував із керівництвом історичним факультетом. Він продовжував викладати студентам курс історії України, готував низку інших спеціальних курсів, керував роботою аспірантів. Найбільш напруженим та складним періодом у повоєнну добу для І. Крип’якевича став час кампанії боротьби зі школою М. Грушевського (1945–1947), коли його звинуватили в українському буржуазному націоналізмі та співпраці з німцями у роки війни. Восени 1946 р. І. Крип’якевича перевели на роботу до Інституту історії у Києві, а в Львівському університеті поступово усунули від викладання, залишивши за ним керівництво аспірантами. Через рік, у листопаді 1947 р., під приводом боротьби із сумісниками, І. Крип’якевича повністю звільнили з роботи в Університеті

Співпраця між І. Крип’якевичем та Львівським університетом відновлюється через декілька років, коли вченого залучають до роботи по захисту дисертаційних досліджень. Після призначення І. Крип’якевича завідувачем відділу, а у подальшому директором Інституту суспільних наук (Львів) контакти між ним та працівниками Університету стають інтенсивнішими та набувають різноманітних форм (наукові семінари, участь у роботі Вчених Рад, підготовка спільних видань, консультування студентів). Львівський університет підтримав висунення кандидатури І. Крип’якевича для обрання академіком Академії Наук УРСР у 1957 р. Однак, попри високий академічний статус, реноме видатного українського історика та державне визнання, І. Крип’якевич до викладання в Університеті так і не повернувся.

У червні 1966 р. у Львівському університеті відбулося урочисте засідання, проведене з нагоди 80-річного ювілею та 60-річчя наукової діяльності вченого. Однак сам І. Крип’якевич на нього не прийшов. Наприкінці 1960-х, вже після смерті вченого, на викладацьку роботу у Львівському університеті прийшла низка його учнів, однак перебували вони у ньому не довго. За часів чергової кампанії боротьби із проявами українського буржуазного націоналізму їх усунули від праці. Повна наукова та суспільна реабілітація І. Крип’якевича відбулася лише після настання незалежності України (1991 р.).

Ключові слова: Львівський університет, Іван Крип’якевич, кафедра історії України, Михайло Марченко.