Poczatkowy etap reformy administracyjno-teritorialnej w Ukrainie: treść, stan, perspektywy

Анотація

У статті проаналізовано процес реформування адміністративно-територіального устрою в Україні у 2000-их роках. Авторами зазначається, що процеси децентралізації в Україні розглядались як деконцентрація, тобто делегування повноважень і відповідальності органам місцевого самоврядування. Досліджено, що основною формою політичної децентралізації стала деволюція, процедура, коли місцеві органи влади, які є автономними та повністю незалежними, отримують повну відповідальність і повноваження на використання джерел доходу та наявних ресурсів. Зазначається, що до проблемних питань реформи належали законодавча неврегульованість правового статусу адміністративно-територіальних одиниць; наявність серед категорій адміністративно-територіальних одиниць таких категорій як селище міського типу, сільська рада тощо; відсутність жорстких критеріїв створення районів, районів у містах; відсутність відповідних картографічних матеріалів та ін. Політична ситуація 2014 р. змусила центральні органи влади у короткий термін піти на радикальні кроки до непередбаченої “децентралізації” на окремих територіях України. Розглядаючи проблеми децентралізації, дослідники наголошують на важливості пошуку балансу між централізацією та децентралізацією як необхідності забезпечення ефективної діяльності місцевих і центральних органів влади. Адміністративно-територіальна реформа у досліджуваний період через низку суб’єктивних і об’єктивних факторів проходила дуже повільно, а саме, через російську агресію на сході України, окупацію Росією Криму і, як наслідок, політичні розбіжності у Верховній Раді, тощо.

Ключові слова: Україна, адміністративно-територіальна реформа, місцеве самоврядування, децентралізація.