Насильство проти цивільного населення у війнах XX і XXI століттях: форми і механізми репресивних практик

Анотація

У сучасному світі насильство дедалі більше розглядається не як виняткова подія чи викривлення порядку, а як вбудована в суспільні структури та інститути форма влади, що проявляється як у відкритій, так і в латентній формі. Соціологія насильства дозволяє вийти за межі лише подієвого опису воєн і зосередитися на виявленні механізмів контролю, дисциплінування, підкорення та деморалізації, що діють проти цивільного населення в умовах війни. Особливо гостро ці процеси виявляються у практиках примусового переміщення, депортації та трудової експлуатації, які, хоча й різняться у деталях, мають спільні ознаки в різні історичні періоди. У статті аналізуються форми і механізми насильства, спрямовані проти цивільних, у двох війнах ‒ під час Другої світової війни та в умовах сучасної російсько-української війни. У центрі уваги ‒ не лише фізичне насильство (вивезення, мобілізація, катування), а й структурне (створення безвихідних умов), символічне (стигматизація, мовна ідентифікація жертв), інституційне (системи фільтрації, правові обмеження). Ця стаття присвячена спробі порівняльного аналізу практик двох репресивних систем: нацистської Німеччини та путінської Росії. Попри відмінності у масштабах і контекстах, обидві демонструють дивовижну подібність у структурі репресивного насильства, особливо у його формі щодо цивільного населення. Автори зосереджують увагу на механізмах примусового переміщення, депортації, трудовій експлуатації, фільтрації, інституціоналізованому контролі та дискурсивному підпорядкуванні ‒ як на ключових механізмах репресивних практик щодо цивільного населення окупованих територій. Спираючись на теоретичні напрацювання Й. Ґальтунґа, П. Бурдьє, М. Фуко та А. Мбембе, у дослідженні розглядаються, як насильство стає технологією соціального контролю, що дозволяє агресору змінювати демографічний склад, ідентичність та пам’ять спільнот. Таким чином, у статті здійснюється спроба не лише простежити історичні паралелі, але й осмислити воєнне насильство як багатоаспектну соціальну репресивну  практику, що формує нову соціальну реальність.

Ключові слова: насильство, фізичне насильство, соціологія насильства, примусове переміщення, війна, фільтрація, структурне насильство, символічне насильство, інституційне насильство, порівняльний аналіз, біополітика