Усна історія російсько-української війни: етичні засади та практики документування з 2014 року

Анотація

У статті проаналізовано практичні моменти усноісторичного вивчення російсько-української війни з 2014 р. Важливі події останніх років змістили часові рамки досліджень методом усної історії в Україні. На відміну від інтерв’ю з відстані часу, які були звичні для усноісторичних студій донедавна (Голодомор, Друга світова війна, Голокост, радянське повсякдення та ін.), постала унікальна для нашого регіону усна історія нещодавніх подій. Першорядними стали етичні настанови організації і запису усних свідчень про сучасне зі “свіжим” фактологічним наповненням і емоційним пережиттям. Усна історія війни – це складне і обережне балансування між підтримкою наративізації свідками пережитого і утримання їх від надмірного поринання у важкі спогади. Інтерв’ю може мати позитивний чи негативний емоційний вплив на нараторів. Навіть якщо сам процес інтерв’ювання може здаватися терапевтичним, усна історія не є терапією. Усноісторичні студії війни актуалізували питання самоетики дослідників, проблематичність дослідницького аналізу таких записів і їх удоступнення. Як оповідачі (на прикладі військових і добровольців початку російсько-української війни (2014‒2015 роки)) вибудовують свої оповіді за нерідко першої нагоди це зробити в момент запису інтерв’ю, і коли це ще не зроблено за них іншими через колективне пригадування та в інших контекстах згодом? Якими є роль і місце дослідника як сучасника подій, його / її саморефлексія і відповідальність всіх учасників проєкту? Яким є потенціал такої джерельної бази загалом і для студій пам’яті зокрема? Ці та суміжні змістовні лінії пропонуються як наскрізні до обговорення у цій статті.

Наративний аналіз інтерв’ю як цілісної оповіді дав змогу виділити головні сюжети, які ґрунтовно розкриті в розповідях українських воїнів, і які, навпаки, упускалися. Наративні репрезентації стосувалися насамперед передодня і початку воєнного досвіду, але, особливо життя після демобілізації, (не)повернення до цивільного життя і їхнього сьогодення: роздумів про впливи війни, оцінку проведення воєнних дій у 2014‒2015 роках і в пізніший період, буднів українських воїнів і труднощів, з якими стикалися після повернення з війни.

Ключові слова: усна історія, російсько-українська війна з 2014 р., практики документування, етичні засади, травматичний досвід, наративний аналіз.