Воїнське поховання римського часу біля села Речичани на Львівщині: результати дослідження та хронологія

Анотація

У статті на основі результатів археологічних дослідження подано характеристику ґрунтового кремаційного захоронення римського часу, випадково виявленого на північній околиці с. Речичани Львівського району Львівської області. Воно розташовувалося на плоскій терасі залісненого пагорба в урочищі “Запуст”. Встановлено, що в об’єкті знаходилися спалені останки чоловіка з супровідним поховальним інвентарем. До його складу входили меч із залишками піхов, два наконечники дротиків, умбон і ручка щита, три шпори, фрагменти сітули з антропоморфним атташем, кінцевик рогу для пиття та інші речі. На більшості предметів присутні сліди перепалення у вогні та ритуального пошкодження

На особливу увагу заслуговують залишки сітули з мідного сплаву, кінцевик рогу і фрагмент фібули-сюгами. Від першої збереглися сильно понищені й оплавлені фрагменти стінок, дна, а також один атташ у вигляді жіночої личини. Стан уламків свідчить, що посудина ще перед покладення на поховальне вогнище була спеціально розламана на частини, які ще й додаткового деформувалися і сплавилися. Кінцевик рогу складається з круглої основи-підставки, невисокої ніжки з гострим ребром на середині висоти і гранчастого, плавно розширеного вгору корпусу. Ніжка та корпус розділені масивним округлим диском. Оригінальною знахідкою для досліджуваної території є фрагмент підковоподібної фібули-сюльгами. Від неї зберігся лише щиток дисковидної форми, виготовлений з мідного сплаву, зі слідами часткового оплавлення у вогні. Її лицева сторона оздоблена заглибленим орнаментом у вигляді вдавленої в основу ромбічної фігури з видовженими кутами. Ймовірно, що до потрапляння у поховальне вогнище вона була заповнена емаллю.

Висловлено припущення, що досліджений об’єкт може належати до пам’яток карівського типу, які характеризуються змішаними етнокультурними рисами, наявністю предметів провінційно-римського походження та кінського спорядження для верхової їзди. Знайдені матеріали дозволяють припустити, що людність, яка залишила поховання біля Речичан, Словіти, могильник Карів-І та інші пам’ятки мігрувала на територію сучасних західноукраїнських земель з районів Середнього Подунав’я під час або після закінчення Маркоманських війн. На основі результатів дослідження захоронення в Речичанах датовано другою половиною ІІ ст. н. е. (фазою В2/С1 за центральноєвропейською періодизацією).

Ключові слова: грунтове захоронення, кремація, поховальний обряд, римський час, зброя, провінційно-римські імпорти, Маркоманські війни, карівська група, басейн рік Шкло-Сян